6-а

Виходить, що Кіндрат — не звичайний лікар?

Чому Божена відчула розчарування, вона й сама не могла пояснити. Адже для неї не новина, що на щорічний різдвяний бал не запрошують звичайних мешканців міста. Мабуть, її присутність тут — виключення, яке зустрічається вкрай рідко, якщо взагалі трапляється. Чомусь Божена нафантазувала собі, що Кіндрат теж не такий, як решта присутніх. Натомість виявилося, що він — власник медичного центру. Співвласник, але це нічого не змінювало.

Колись, в юності, Божена вірила, що почуття можуть бути сильнішими за високий статус, адже поруч з нею, абсолютно звичайною лікаркою з міської лікарні, у пересічній квартирі жив Давид — розумний та привабливий, практично бездоганний. І він кохав її, хоча його батько мав чималий бізнес. Однак після зради коханого Божена вирішила, що більше ніколи не зустрічатиметься з заможними чоловіками — щоб більше не розчаровуватися.

Їй було дуже просто ухвалити таке рішення, бо коло її спілкування повністю виключало подібних чоловіків. Вони ані мешкали, ані працювали поруч з нею і майже ніколи не лікувались у звичайній міській лікарні. Збираючись на різдвяний бал, Божена зовсім не розраховувала, що котрийсь з присутніх чоловіків їй сподобається. Аж тут така халепа!

Щойно вона дізналась, що Кіндрат — людина не проста, настрій Божени почав стрімко погіршуватись. Навіть апетит зник, хоча на столі стояли страви, скуштувати які вона могла тільки мріяти. Пані Раїса все ще намагалась витягнути з Кіндрата якісь подробиці його життя, але Божена майже перестала вслухатись в їхній діалог. Коли вона обводила поглядом зал, то натрапила на уважний погляд Давида.

Спостерігає за нею? Навіщо? А може не за нею, а за братом? Невже думає, що Божена вирішила приручити Кіндрата? Дарма. У неї навіть думки такої не було. Просто Божені було приємно з ним спілкуватись. Дуже приємно. Вже давно так не було. Ось тільки звикати до такого їй не варто. Окрім решти факторів, на які Божена мусила зважати, був ще один — виявилось, що Кіндрат керує філіалом центру за кордоном і тут лише випадково. До того ж його сьогоднішнє бажання спілкуватись з нею може бути викликане однією єдиною причиною — Кіндрат занудьгував серед незнайомих людей.

А що — хіба її доводи безпідставні? Якраз ні, все логічно. Тож Давид дарма мозолить її поглядом.

Поруч з ним сиділа дуже вродлива брюнетка. Прямо дуже. Божені рідко зустрічалися подібні красуні. Невже Оксана? Тоді не дивно, що Давид на неї клюнув. Хоча ні, дивно інше — що у свій час Давид клюнув на неї, Божену. Але ніхто не давав йому право так сильно її ображати.

Божена засумувала ще більше, тож врешті-решт дістала з сумочки телефон і набрала Еріці повідомлення:

«Ви там як?».

Відповідь прийшла доволі швидко, наче подружка тільки й чекала, що Божена їй напише.

«У нас все супер. Олін мультик подивилися. Повечеряли. Тепер дивимось мій серіал. А ти як? Упіймала принца?»

В кінці повідомлення стояв смайлик з посмішкою на усі тридцять два зуби, але Божені було не до сміху. Вона покосилася на Кіндрата та надрукувала:

«На жаль, принц тут проїздом. Про все розповім завтра».

Еріка вподобала її повідомлення, а Божена раптом відчула, що страшенно хоче додому. Досить з неї елітних розваг. Ось тільки вона ніяк не могла вигадати, як сказати про це Кіндратові, адже тепер він залишиться без тимчасової подруги. В результаті Божена вирішила не казати нічого.

—  Мені потрібно до вбиральні. Прошу вибачити, — ледь чутно пробурмотіла Божена, оглядаючи присутніх за столиком.

Коли вона вставала з-за столу, Кіндрат теж підвівся, щоб відсунути їй стілець. Нічого не скажеш — гарне у нього виховання. Але наступної миті він промовив:

— Я тебе проведу.

Божена підійняла на нього погляд. У цю мить Кіндрат справді виглядав непроникним. Божена вичавила з себе посмішку.

— Спасибі, але я впораюсь сама.

— Як вийдете з ресторану, повертайте в лівий бік, — вставила слово пані Раїса. І це було доречне зауваження.

— Дякую, — Божена кивнула й пішла геть.

Вона затрималась на мить вже біля дверей. Озирнулась, щоб поглянути на Кіндрата. Хто зна, коли вони ще зустрінуться, якщо зустрінуться взагалі. Кіндрат все ще стояв та дивився їй вслід. Божена всміхнулась йому та вийшла з зали.

Перед тим як втекти, вона вирішила все ж відвідати вбиральню. Добре, що тепер Божена знала, в якому напрямку рухатися.

Однак вийти з вбиральні Божені вдалося не одразу, бо біля великого дзеркала над п’ятьма раковинами на неї чекала Оксана. Вона поправляла макіяж. Дружина Давида справді була красунею. Зблизька ще ефектнішою, ніж здалеку.

Щойно Божена опинилася поруч, жінка негайно розвернулась в її бік і заявила:

— Я — дружина Давида.

— Знаю, — промовила Божена.

— Це добре. Тож можемо не брехати, кажучи «Приємно познайомитися».

Ого! Ні, то ні.

— Можемо, — кивнула Божена.

Оксана підійняла підборіддя та поцікавилась:

— Навіщо ви тут?

— Я вже сказала про це Давидові. Він вам не розповів? — Оксана примружилась, але промовчала. — Гадаю, що відповідати на це запитання я не мушу, — несподівано спокійно заявила Божена. Нехай Оксана нервує. Хоча, якщо ця жінка знайшла колишню свого чоловіка у вбиральні, то вона точно не відчуває себе впевненою.