5-а

Божена

Вони рухались залою, і Божена не дивилась по сторонах. Вона зосередила свою увагу на Кіндратові, але не тому, що дуже ним зацікавилась, хоча й не без цього. Божена вважала Кіндрата доволі неординарною особистістю. Однак зараз Божена боялась побачити осуд чи зневагу на обличчях присутніх. Якщо Давид так до неї поставився, то хіба могла Божена очікувати чогось іншого від решти гостей готелю?

А ще вона хвилювалася, що недостатньо вправно танцює. Якось так вийшло, що востаннє Божена танцювала на людях ще під час зустрічі з колишніми однокласниками, після якої вони з Давидом почали жити разом. Божена раніше над цим не замислювалась, а тепер на думку їй спало, що Давид просто міг її соромитися, і тому вони жодного разу не бували на якихось вечірках.

Міркувати про таке не хотілося, тож Божена зосередилась на танцях. Навіть якщо її рухи були недостатньо плавними, Кіндрат, попри свій чималий зріст, вправно вів Божену залою під час повільного вальсу.

— Де ти навчився так танцювати? — поцікавилась вона після чергового повороту біля ялинки. — Завдяки тобі мої ноги самі знають, що їм треба робити.

— Серйозно? — здивувався Кіндрат. — Мені здавалося, що я просто рухаюся під музику, та й усе. Щоправда, перед останнім дзвінком в школі, зовсім останнім, моя мама трохи потренувала мене, бо не хотіла осоромитися. Тоді батьки мусили танцювати зі своїми дітьми-випускниками. Колись вона серйозно займалась танцями. Якби мама не стала лікаркою, то точно пов’язала б життя з танцями. — В цю мить очі Кіндрата спалахнули, а потім він примружився. — Якщо вже зовсім відверто — мої батьки були парою ще у шкільні роки.

— Серйозно? — не втрималась від вигуку Божена.

— Танцювальною парою, — уточнив Кіндрат.

— Ростислав Зінько був танцюристом? — здивувалась Божена. — Несподівано. Він — доволі… громіздкий чоловік. І високий — як ти та… Давид.

— Можливо, я у батькові роки теж стану громіздким. А може мені пощастить, і я залишуся струнким, як моя мама. Хоча вона теж доволі висока, як для жінки. — В кутиках його рота знову ожила посмішка. Божені подобалося, як Кіндрат всміхався. — А ось ти зовсім мініатюрна.

— Так, — всміхнулася Божена. — Бо батьки у мене невисокі.

— А де твої батьки?

— За кордоном. Колись давно поїхали туди на заробітки, бо статків, крім квартири, у нас не було. Квартиру батько отримав ще тоді, як працював майстром на заводі. Коли я закінчувала школу, часи були непрості. Ти ж, мабуть, пам’ятаєш. Я хотіла стати лікарем, а розраховувати на державне місце не могла. Щоб заробити мені на навчання батьки й виїхали з країни, а потім звикли жити на чужині й залишилися.

— То ти була тут зовсім одна? — Кіндрат похитав головою. — Така молода. Тобі не було страшно?

— Ну… трішки було. Але я була не зовсім одна. Поруч все моє життя мешкала Еріка. Та, котра бібліотекарка. А потім у моєму житті з’явився Давид. — Але зараз Божена не хотіла згадувати про колишнього. — Ти сказав, що твої батьки були танцювальною парою. А що ж сталося далі? Якщо, звісно, не секрет.

— Далі мама надумала вступати до медичного, і мій батько — теж.

— Твій батько вступав до медичного?  — Божена була приголомшена. — Неймовірно!

— Так, — хитнув головою Кіндрат. — Не те щоб батько страшенно хотів стати лікарем, хоча й непогано вчився. Він просто не хотів, щоб їхня пара розпалася, і ще деякий час, вже навчаючись в університеті, батьки танцювали. Мої дідусь та бабуся по батьковій лінії були категорично проти того, щоб він навчався в медичному. Там же ціла династія будівельників. Але батько не послухався та вступив. Саме тоді між моїми батьками й почалися справжні стосунки. Вони одружилися, хоча зіграли лише студентське весілля. А коли їм виповнилося по двадцять, народився я.

— Не знала, що Ростислав Зінько — лікар. Це… справжнє відкриття для мене.

— Він здобув освіту лікаря, але…

Божені здалося, що Кіндрат завагався, тож вона негайно пробурмотіла:

— Ти не мусиш розповідати, якщо для тебе це боляче, або ж неприпустимо.

— Але тобі цікаво?

— Так, мені цікаво, — зізналась Божена. Це була не просто звичайна людська цікавість. Божена хотіла знати бодай щось про минуле родичів її доньки. Хто зна, що та коли стане в пригоді.

— Гаразд. Чесно кажучи, не так вже й боляче. Радше образливо за маму. — Кіндрат зробив паузу, наче думав, як про все це краще сказати. — Подробиці цієї історії, чесно кажучи, неприємні. Скажу лише, що коли батьки вже були в інтернатурі, батько переспав з подружкою моєї мами. Вона дізналась про зраду тоді, коли у Христини став помітним живіт. Подружка зізналась моїй мамі, від кого дитина, і мама настояла на розлученні. Мій батько залишив медицину одразу після розлучення, а одружився вдруге за день до народження Давида. Будівельну освіту батько здобув заочно. — Кіндрат на мить опустив очі, а потім знову поглянув в обличчя Божені. Цього разу він не всміхався. — Вихвалятися тут немає чим, але краще я тобі про все розповім, ніж хтось інший.

— Яка… — Божена похитала головою, — … драматична історія.

— Згоден, — кивнув Кіндрат. — А твоя хіба ні?