4-а

Божена

— Що ви тут робите? Обоє…

Це було дивовижно, але Божена розсердилась, що їхній з Кіндратом мовчазний діалог перервали. І зробив це Давид. Божена поглянула на колишнього коханого, ще раз зауважила, як сильно вони з Кіндратом схожі, і заявила:

— Як що я тут роблю? Те саме, що і ти — розважаюся. — Давид висунув вперед підборіддя й насупився. — Однак… ти мене здивував.

— Чим це? — буркнув Давид й засунув руки в кишені штанів. Сьогодні на ньому був шикарний смокінг, а сидів він на Давидові відмінно. Хоча на Кіндратові — не гірше.

— Ну як? Ти наважився при всіх до мене підійти. Не боїшся, що хтось зверне на це увагу? А куди поділась Оксана?

Невже вона це сказала? Ось так просто?

Божена сама собі дивувалась. Гадала, що хвилюватиметься, коли зустрінеться з колишнім коханим, можливо, навіть затинатиметься, як колись перед його батьками. Але ні — говорила вона цілком впевнено.

— Це — не твоя справа, — незадоволено відрізав Давид. Але потім несподівано додав: — Оксана зараз повернеться. — Він примружився. — То як ти сюди потрапила? Когось підкупила, щоб зіпсувати мені важливий прийом? Звідки в тебе гроші? Тобі ж відомо, що тут присутні лише важливі люди. — Давид кинув погляд на Кіндрата і додав: — За незначним виключенням.

Божена мало не задихнулась від чергової образи. До речі, не тільки за себе. Хіба можна ось так кривдити людей?

— Відколи ти став снобом? — вибухнула Божена, а Давид миттю поглянув навкруги, чи ніхто її часом не почув. — Я нікого не підкуповувала.

— Досить вже хамити, Давиде, — додав своїм низьким голосом Кіндрат. — Хто навчив тебе так грубо розмовляти з жінками? Батько?

— До тебе ще черга дійде. Не лізь в особисту розмову, — відмахнувся від зауваження Давид і раптом розізлився ще більше. Його вилиці завжди червоніли, коли він над міру сердився. Як же багато вона знала про цього чоловіка! Але не достатньо для того, щоб передбачити, що він здатен на зраду. — Зачекай, то це ти її привів? І сукню цю для неї придбав? Вона не має коштів на таку річ. З якою метою ти це зробив? Щоб розсердити? Кого? Мене чи батька?

Божена раптом зрозуміла, що якоїсь миті перестала розуміти, на що натякає Давид. То вони з Кіндратом добре знайомі? Здається, це не дуже приємне знайомство. Чи вони якісь родичі? Обидва згадували про Ростислава Зінька.

Але це не означало, що її присутність можна так безпардонно ігнорувати. Ось ці «її», «для неї», «вона» — абсолютно неввічливі в такій ситуації, а натяк на те, що абсолютно чужий чоловік щось для Божени купив, абсолютно неприпустимий!

— Ей, я тут, поруч, — Божена намагалась говорити тихіше, щоб не привертати зайву увагу до їхнього тріо, та водночас хотіла, щоб Давид її почув. — Оце твоє «її» мені не подобається. У мене є ім’я. Щодо сукні…

Давид поглянув на неї так, наче вона була дрібною та неприємною перепоною на його шляху. Ще ніколи його погляд не був настільки зверхнім.

— Мене не цікавить, подобається тобі це, чи ні. Я хочу знати, навіщо ти тут? Звідки в тебе запрошення? У мене таке враження, що де б я не пішов, кругом ти. Може досить вже мене переслідувати?

Божена ніколи його не переслідувала. Жодного разу. І навіть не збиралась. Але зараз Давид так сильно її образив, що Божена вирішила більше нічого не пояснювати. Вона просто розвернулась обличчям до виходу, щоб залишити цю залу. Досить з неї принижень.

Та в останню мить Кіндрат вхопив її за лікоть і підсунув до себе.

— Ні, Давиде, виставити Божену з балу не вийде. Вона тут зі мною, — звертаючись до Давида, заявив він твердо та абсолютно спокійно. — Мені абсолютно байдуже, що ти всім розповідаєш про мене. Мене такі речі не зачіпають. Та я попереджаю тебе вперше й востаннє — якщо зважишся на бодай ще одне образливе слово на адресу Божени, то присутні не тільки стануть свідками значно цікавішого шоу, але й зможуть оцінити, чи в гарній ти фізичній формі.

Божена завмерла. Мало того, що Кіндрат захистив її від чоловіка, з яким Божена прожила не так вже мало, але не підозрювала, що він здатен її образити. До усього іншого, вона, здається, опинилася в епіцентрі чогось, що почалося в її відсутність. Коли ж — за останній рік, чи ще до того, як вони з Давидом почали жити разом?

Давид випростався, ніби намагаючись стати вищим за Кіндрата, але це йому не вдалося.

— Я так і знав, що це твоя робота, — процідив Давид крізь зуби. — Не соромно використовувати жінку?

— Мене ніхто не використовував! — випалила Божена. Хіба що сам Давид. Але визнавати таке перед будь-ким було соромно.

— Ти спеціально її… — Давид зробив над собою помітне зусилля і почав знову: — Ти спеціально Божену розшукав і привів сюди? Навіщо? Може, ти ще й розповів нашу сімейну історію? Звісно, що розповів. Це ж очевидно. Не соромно настроювати жінку проти батька її дитини?

Божена відчула, що червоніє. Нарешті Давид згадав про доньку. Але ж за яких обставин! Тим часом Кіндрат лише міцніше стиснув її лікоть.

— Давиде, — почав Кіндрат і зробив невеличку паузу, наче розмовляв з кимось нетямущим. — Це не я до тебе, це ти до мене… — Кіндрат обійняв Божену за талію, а вона навіть не подумала його відштовхувати. — … до нас підійшов, — зауважив він абсолютно спокійно. — З якою метою? Хіба ми тебе чіпали? Розважайся, і нам не заважай.