Глава 3

Це було неймовірно, але вже о тринадцятій годині цього ж дня Божена, Еріка та Оля прибули на місце, де пропонувались святкові речі для прокату.

Салон з красномовною назвою «Чарівний вихід» розташувався в центральній частині міста, тож оренда цього приміщення, мабуть, коштувала чимало. Та й всередині тут все було влаштовано доволі небідно. Ніщо не натякало на те, що одяг, який тут пропонували, вже хтось одягав, або ж ще не раз одягне.

Було помітно, що весела, рухлива, хоча й не худенька власниця салону полюбляла слогани. Вони були зображені прямо на кремового кольору стінах гарним прописним шрифтом. Перший слоган Божена не могла не помітити, бо він красувався прямо на стіні перед входом: «Наші речі — твоя мить сяйва». А над дверима, коли клієнт покидав салон, було зазначено: «Виходь красиво».

Що ж, красиво — так красиво. Ще б знайти, в чому саме.

Шустра Ліля швиденько повісила на двері табличку «Зачинено», повернулась до відвідувачок і широко всміхнулась.

— Розповідайте, — вимовила вона так, наче очікувала на якусь захопливу історію.

Поки Божена міркувала, з чого почати, заговорила Еріка:

— Нам потрібна сукня. Шикарна. На різдвяний бал. Щоб у всіх присутніх подих перехопило від заздрості.

— Тільки, якщо можна, не шалено дорогу, — одразу ж додала Божена. А потім пробурмотіла собі під ніс: — Не впевнена, що готова відчувати на собі заздрісні погляди.

— О! — Ліля замислилась та склала руки в замок перед помітними грудьми. — Для кого з вас? — запитала й з помітною цікавістю оцінила Божену. — Образ має бути збалансований. Крій, стиль, колір, фактура — тут все важливо та мусить пасувати конкретній пані.

— Для мами, — несподівано відреагувала Оля. — Моя мама йде на бал, а я дивитимусь з Ерікою новий мультсеріал. Знайдіть для мами найкращу сукню. Якщо мама буде гарна, я потім візьму у вас сукню на свій день народження. Ви ж маєте сукні для принцес? Я — Оля.

— Звісно, Олю! — Ліля захоплено сплеснула руками. — Ми знайдемо для твоєї мами та для тебе найкращі сукні.

— Гаразд, — кивнула Оля. — Я можу порозмальовувати картинки за тим столиком біля великого вазона?

Оля усюди носила з собою свої розмальовку та олівці.

— Так, звісно! — вигукнула Ліля. — Влаштовуйся зручно.

Оля попрямувала до столика, зняла куртку та шапку, дістала з рожевого рюкзака альбом і взялася до справи. Еріка прослідкувала за цим і лише потім поглянула на Лілю.

— У вас для мене справді щось знайдеться? — поцікавилась доволі похмуро, бо не надто вірила в успіх операції «Моя мама йде на бал».

— Знайдеться? — Ліля добродушно розсміялась. — Ще і як знайдеться! Та й оплатою можете не перейматись. Зазвичай я таке не практикую, але спеціально для вас оформимо розстрочку. — Вона поглянула Еріку. — Це як для мого улюбленого особистого астролога. Тож… — Ліля вказала рукою на високі та широкі двері, прикрашені ліпниною. — Прошу до шафи!

Ліля підійшла ближче, взялася за подвійні бронзові ручки та повільно, навіть якось урочисто, відчинила двері. За ними була справжня величезна шафа, де в декілька рядів висіли сукні.

— Ніколи такого не бачила! — охнула Еріка.

Божена ж навіть примружилась. Паєтки, вишивка, мереживо, тафта, шовк, вуаль… Чого там тільки не було!

— Не уявляю, як маю вибрати, — розгублено пробурмотіла Божена. Вона ніколи не носила нічого подібного. — Тут все таке… яскраве.

Оля теж не всиділа на місці й підійшла до шафи, зупинилася біля Лілі та всунула носа всередину.

— Це тому, що в шафі встановлена спеціальна підсвітка, — пояснила Ліля. — В якій сукні ви себе бачите? Колір, крій…

— Ну… — розгублено протягнула Божена. — Хочу прийти в чомусь не надто помітному.

— В непомітному взагалі не варто йти на бал, — зауважила Еріка. — Ми хочемо, щоб тебе не тільки помітили, а ще й очей відвести не могли! — продовжила вона емоційно.

— О, а період для цього відповідний? — поцікавилась Ліля.

— Період? — перепитала Божена.

Однак Еріка одразу зрозуміла, про що запитувала Ліля.

— Період — саме той, — кивнула вона впевнено. — Щоправда, Еріка в зірки не вірить. Але це не заважає їм рухатися та створювати різні конфігурації.

— Ваша правда, — з абсолютно серйозним виглядом погодилась Ліля. — Божено, маю для вас відповідну до ситуації пропозицію. Ця сукня ще з биркою, тож ви буду першою, хто її одягне…

* * *

Вони вийшли з салону лише за півтори години, але Ліля сказала, що впорались вони доволі оперативно. Довелося повірити їй на слово.

Втомлена морально та фізично, бо примірки виявились доволі виснажливими, Божена запропонувала зайти в якийсь заклад, щоб бодай щось з’їсти. Ніхто не заперечував, тож їхня жіноча компанія влаштувалась за круглим столиком в затишному маленькому ресторанчику. Божена замовила собі крем-суп з цвітної капусти та чорну каву, Еріка — ризотто та зелений чай, а Оля захотіла деруни та своє улюблене какао.