1-а

Майже весь суботній день Божена міркувала над ідеєю подруги.

Попри це, звісно ж, прибирала, прала, готувала, ходила разом з донькою до супермаркету, а ще ніяк не могла вирішити, чи пристати до спокусливої пропозиції Еріки. Неймовірної пропозиції, адже Божена жодного разу не бувала на таких заходах і навряд чи ще колись побуває.

Врешті-решт Божена переконала себе, що немає їй що там робити, на тому балі. Вона ж нікого, крім Давида, там не знатиме. Ані поспілкуватись, ані поїсти у своє задоволення. Доведеться увесь час думати, як вона виглядає, стоїть, сидить, тримає виделку. А ще ж потрібна сукня! Якщо Божена хоче виглядати не як лікарка з державною зарплатнею, то потрібно подбати про вечірню сукню. А за які кошти? Зайвих у Божени не було.

— От і вирішено, — сумно та водночас сердито пробурмотіла вона в етер, взяла горнятко з гарячою кавою та влаштувалась на підвіконні. 

Мешкала вона на другому поверсі, балкону біля кухні не було, тож Божена мала змогу спокійно спостерігати за тим, що діється на вулиці.

Короткий зимовий день підходив до завершення, тож скоро стане зовсім темно. Цьогоріч наприкінці грудня випав довгоочікуваний сніг, а потім температура суттєво впала, тож за вікном панувала справжня зима. У дворі ще бігали діти, катаючи одне одного на санчатах та ліплячи щось середнє між пандою та динозавром, декілька підлітків вперто опановували ковзани, а якась парочка, не криючись, цілувалась біля під’їзду. Божена так і не розгледіла, хто це. Та і яка різниця? Головне, що люди щасливі та задоволені.

Божена теж хотіла бути щасливою. Але відтоді, як Давид зізнався їй, що одружується з іншою жінкою, вона забула, що таке щастя.

Колись вони з Давидом навчались в одному класі. Тоді Божена не була в нього закохана, та й загалом не звертала на нього увагу. Хлопець, як хлопець. Але за рік, коли вона побачила його на вечорі-зустрічі з колишніми однокласниками, несподівано усвідомила, що Давид дуже вродливий, а ще страшенно цікавий хлопець. За короткий час худенький та високий парубок змужнів і зумів зачарувати багатьох колишніх однокласниць. Проте обрав він саме Божену.

Ще до завершення вечора вона забула про Еріку та увесь час проводила в компанії Давида. Він навчався в університеті на архітектора, а Божена — на лікарку. Попри відсутність спільних інтересів, їм було цікаво разом. Спочатку вони згадували шкільні роки, потім розповідали про своє теперішнє навчання, а ще не забували про танці. Мабуть, зі сторони вони виглядали кумедно — мініатюрна Божена та високий зі спортивною статурою Давид. Однак танцювати їм це анітрохи не заважало.

З вечірки вони пішли разом. Давид провів Божену додому й несподівано запропонував жити разом. Хоча до цього Божена ні з ким не мала стосунків, вона настільки захопилася цим хлопцем, що була згодна на все. Проте нагадала Давиду, що навчаються вони в різних містах.

Щойно Давид завершив школу, його батько, який мав свою будівельну фірму, відправив сина навчатись до столиці. Давид з головою поринув у студентське життя та не мав опинитись на вечірці-зустрічі з колишніми однокласниками, бо не знав про неї доти, поки не приїхав додому на вихідні. Він випадково зустрів когось зі старих друзів і прийшов до ресторану за компанію. А тут вона — Божена.

Тож закоханий Давид вирішив перевестися на навчання в рідне місто. Добре, що тут був відповідний заклад, щоправда, не такий престижний, але який давав змогу продовжувати навчання на архітектора. Його батьки, звісно ж, були не в захваті. Ба більше — вони не захотіли знайомитися з Боженою та відмовилися допомагати молодій парі. Та це не змогло зупинити закоханих.

На щастя, житло у них було, бо на той час батьки Божени вже працювали за кордоном. Щодо грошей, то завдяки гарному навчанню Божена згодом почала отримувати стипендію, і її батьки чим могли допомагали. Навіть Давид іноді підробляв, переважно на автозаправній станції. Хоча жили Божена та Давид доволі скромно, це були дуже щасливі роки. Щоправда, до РАЦСу вони так і не дійшли, бо Давид переконав Божену, що справжнє кохання не потребує штампу в паспорті.

Коли Давид завершив навчання, його суворий батько трохи зм’як і взяв сина працювати у свою фірму. Лише тоді в їхній маленькій сім’ї стало краще з грошима. У ті часи Божена навіть не підозрювала, наскільки Ростислав Зінько — впливова людина. Вона жодного разу з ним не зустрічалась. Мало хто в місті наважувався сперечатись з цим чоловіком, а конкурентів у нього взагалі не було.

Хоча батьки й налагодили спілкуванням з сином, Божену вони вперто ігнорували. Вона, звісно ж, засмучувалась через такий стан речей, але ніколи не обговорювала це з Давидом. За рік Божена теж отримала диплом і навіть змогла влаштуватись на інтернатуру в міську лікарню, а пізніше отримала там роботу.

Це було дивовижно, але вони з Давидом майже ніколи не сперечались. Чи це вона з ним увесь час погоджувалась? Хоч би що там було, жили вони не заможно, але дружно, і увесь вільний час проводили разом.

Щоправда, з дітьми вони не поспішали. Давид про це не згадував, і Божена казала собі, що вони ще встигнуть. Однак перед тим, як їм мало виповнитися по тридцять, Давид застудився на одному з будівельних майданчиків і сильно захворів. У нього була дуже висока температура, яка ніяк не хотіла падати. Давид навіть марив.

Саме тоді Божена познайомилась з його батьками. Цю зустріч не можна було назвати приємною, але принаймні Христина та Ростислав Зінько з нею привітались. А після того, як Давид прийшов до тями, Божена вперше заговорила з ним про дитину. Вона хотіла отримати частинку свого коханого, від якого тоді буквально не відходила. Говорила і плакала, бо тоді Божені здавалося, що вона не зможе без нього жити.