Розділ 6

Артем

У роздягальні клубу приймаю душ, тренування видалося спекотним. Тренер намагався з нас вичавити все, але, як завжди, незадоволеним залишився. Йому взагалі догодити нелегко. Самвел Маратович навіть під час перемог, схильний бурчати, що ми могли б і краще старатися.

Підходжу до своєї шафки переодягнутися. Команда не поспішає розходитися, сміються і обговорюють, куди махнути ввечері, де краще розважитися. Думаю, що затримуватися не буду з друзями, Ліку додому відвезу.

Малявка так кумедно хвилювалася, з поля помічав, як вона підскакувала з місця. Нехай що хоче говорить, але я-то знаю, хто моя головна вболівальниця, не рахуючи мами.

Натягую футболку. До мене підходить Михайло, ми його звикли Михою звати.

- Чуєш, Артеме, ти чого нам не казав, як Ліка виросла?

- Не пам'ятаю, щоб ви про це питали, - не надаю значення, і далі одягаюся.

- Так звідки я знав, що дівчинка дозріла і та-а-ак прегарно дозріла, - показує у повітрі фігуру малявки. - Я ось що подумав. Ви ніби як друзі дитинства, але, може, ти око на неї поклав? Замутити збираєшся?

Що-що?

Смикаюся від несподіваного питання, вдаряючись головою об дверцята шафки.

- Ні, звичайно! Що взагалі за дурні питання такі?

- Якщо вона тобі не потрібна, то я тоді спробую? Ліка, дівчисько з колючками, але нічого, я зможу її зробити м'якше. Запрошу на побачення, щоб квіточки, цукерки, як дівчатка люблять.

Ось я не знаю, чи то Миха на тренуванні сильно м'ячем по голові отримав на воротах, або йому мало і треба додати. Одне іншому не перешкода, і у мене вже засвербів кулак.

- Тільки спробуй до неї лізти! Тільки ризикни! - здається, я загарчав.

У роздягальні раптом вся команда затихла.

- Цікаво, чому це тобі вирішувати, а не їй?

Миха реально вирішив нариватися.

У мене ж так, що простіше дати у щелепу, ніж пояснювати. Сам не зрозумію, чому настільки сказився.

Так, я допускаю, що у Ліки колись з'явиться хлопець. Але не Миха ж! У нього максимальний рекорд - місяць на дівчину. Я і сам такий, довго ні з ким не затримуюся, можу провести ніч і на ранок «Гудбай».

Тільки Ліка ж не інші дівчата... так вже вийшло, що я завжди оберігав малявку, вона давно, як частина моєї родини. Всякі Михі її швидко зіпсують.

Все ж друг мав рацію, Ліка змінилася, з незграбного підлітка перетворилася у дівчину. Довго я не помічав у ній змін, могло бути і довше.

Останній приїзд малявки до моїх батьків, її переодягання у кімнаті та гарна сукня, яка підкреслила все-все. Намагаюся забути цей спогад. Не виходить. Застрягло у думках, ніби у покарання.

- Та тому що їй рано вирішувати! Ліка ще малявка, зрозуміло?

- Ні, їй же є вісімнадцять, - Миха міцно вчепився або дражнить мене.

- Якщо що, я на крихітку Ліку не претендую, - між нами встає Ілля, попереджувально розкидаючи руки, як ніби ми ось-ось будемо битися. - Мені б узяти номерок її шкідливої подруги. Даси?

- Варі, чи що?

- Так, напевно, її, блакитноокої брюнетки. Ото вже злюка вона, ставила з себе занадто. Хоч і симпатична дівчина.

Хлопці заіржали у роздягальні. Посипалися у бік Михі та Іллі веселі звинувачення, як вони здали, що від них шарахаються дівчата. Час вже їх списувати на лавку запасних.

Ось тут до мене і дійшло. Ці підкорювачі дівочих сердець, мабуть, чіплялися до подруг. Знаючи, Ліку і Варю, ті не залишилися у боргу. Тепер хлопців ковбасить, що на них нахабно не вішалися, а проганяли. Шкода, я пропустив цікаву сцену облому.

Втім, хоч вони іноді дратують та поводяться як ідіоти, але все-таки мої друзі. Ми давно вирішили, що дівчата між нами не встануть. У нас же команда, бойовий загальний дух. Та й взагалі якось нерозумно грати за перемогу, стаючи при цьому найлютішими ворогами.

- Все, досить вже! У мене є пропозиція краще. З Лікою прийшли ще однокурсниці, назвалися її подругами. Дивіться сюди.

Підходжу до вікна і знаходжу трьох дівчат, зовсім не схожих на Ліку. Показую друзям на них.

Дивно, як вони з нею подружилися? З приводу Варі зрозуміло, обидві скромняшки, в основному навчання одне в голові. Трохи що червоніють і кумедно ображаються. А мені подобається їх подражнити, особливо Ліку. Вона добра дівчинка, якщо не злити. Ще вона розуміє мене іноді більше, ніж друзі, довіряє і вміє підтримати. Ну і брехати малявка до пуття не вміє, сама ж себе і здає.

Ось з приводу яскравої трійці ошатно одягнених дівчат, мені складно сказати, що з себе мають. Найактивніша білявка чіплялася до мене, стріляла очима, намагалася зачарувати. Ще, з її слів, ми бачилися раніше у клубі і нереально круто, чудово, просто неймовірно там час провели. Вона мене пам'ятає. Нічого не забула.

Ну, я покивав, мовляв, було і було.

Згадати б ще. Я ж взагалі її не впізнав.

Невже ми переспали?

Ні, я б згадав таке, але хіба мало…

- Еге ж, нічого такі кралі. Можна їх взяти з собою, - Миха швидко переключився, так я і знав.

- Білявка мною зайнята, інших розбирайте, - першим беру собі право на вибір.

- Тоді я з темненькою, яка праворуч, - Миха забиває свою.

Чекаю, що зараз Ілля обере третю.

- Мені ту, що зліва і погнали, - до нас приєднується Арсеній, я і не помітив, коли він підійшов. Якщо справа стосується дівчаток, він тут як тут.

- Гей, ти мене перебив! - обурюється друг.

- У клубі самі до тебе підійдуть. Весь вечір попереду, ще десять разів зможеш обрати.

Всіх друзів заспокоїв. Дівчат роздав, про себе не забув, решта нас самі чекають у клубі. Ну так, я не збирався сьогодні у відрив йти. Але так вийшло якось само, подумавши, що Миха серйозно вчепиться у Ліку.

Домовляюся з друзями, що вони візьмуть з собою всіх трьох дівчат. А я відвезу Ліку з подругою по домівках і приїду. Роз'їжджаємося у різні боки.

Дівчатка сідають на заднє сидіння, шушукаются між собою. Сміються, про щось своє і, здається, сперечаються.