Він був...

Єдиний розділ.

Він прийшов тоді, коли я кохала іншого.

Він з’явився так само раптово, як і мої почуття до нього.

Картаючи себе за те, що любила поганого, я покохала гіршого.

Я полюбила кожен момент з ним.

Навіть ті, що згодом завдавали мені шкоди. (Хоча.. Ні.)

Я досі згадую, як ми дивились одне на одного здалеку.

Чому ні я, ні він не відвів погляд?

Він був тим, хто смішив мене своїм зухвальством до інших.

Кожна його дія була наче гра в театрі.

Така ж вільна й смілива.

Я не могла собі дозволити бути такою ж вільною.

Проте

Я насолоджувалась його моментами слави,

Стримуючи сміх під час серйозної розмови.

Кожна розмова, яку він починав, дарувала мені різні почуття.

Він змушував мене усміхатись і ображатись у майбутньому.

Змушував соромитись і роздумувати, що б це значили його дії чи слова.

Він змушував мене хвилюватися,

Що моя необізнаність обірве наш діалог.

Він писав першим – все було добре. Тепло.

Я писала першою – я ображалась на його холод.

Кожного разу я казала, що більше не писатиму.

Але

Кожного разу, йдучи по вулиці,

Я надіюсь зустріти його.

Кожна стежка, де ми вітались

Була особливою для мене (є)

Однак

Він більше там не ходить.

Він був тим, кого я б не хотіла кохати.

Але я не знаю

Чи кохаю його, чи свої почуття до нього…

Щиро дякую за прочитання!

Подобається

#764 в Різне
#116 в Поезія

Відредаговано: 26.06.2024