Розділ 1

Оля

Минуло чотири роки

Будильник уже втретє нагадує про себе, але я наполегливо його ігнорую. Ніяк не хочу вилазити з-під теплої ковдри. Мій організм не готовий до цього. Субота — це день відпочинку, мій законний вихідний, а я маю їхати на роботу. Коли чую набридливу мелодію, знову відкриваю одне око, потім інше, потягуюся та намагаюся встати з ліжка, як би важко мені не було це зробити.

Поки Ніка ще спить, а Марго чаклує на кухні, прямую до ванної кімнати. Жити з двома різними дівчатами буває дуже складно, але я не скаржуся, бо дуже люблю їх і вдячна їм за те, що терплять мій жахливий характер. А ще я можу розраховувати на їхню підтримку та допомогу.

Ми — троє, і всі дуже різні. Ніка — чуттєва, ніжна, хоче здаватися тією, ким насправді не є. З нею я знайома близько півтора місяця. Згадую, як уперше побачила її заплакану на лавці в парку і не змогла пройти байдуже — вона так гірко плакала, що я довго не могла зрозуміти, що вона говорить та яка причина її сліз. Як виявилося, причина її сліз — чоловік. Чоловіки ще ті козли, їм краще не вірити.

Марго — творча натура, дуже спокійна, сором'язлива. З Марго ми знайомі вже два роки і разом орендуємо житло. Познайомилися випадково: вона вступила до того ж університету, де навчалася я, і в одній зі студентських груп написала, що шукає співмешканку для спільної оренди квартири. Я недовго думаючи написала їй.

Ми довго притиралися одна до одної, інколи мені хотілося вбити її. Я запальна, завжди говорю, що на думці, намагаюся бути з усіма відвертою та гостра на язик. Тепер я розумію, чому мені було важко будувати спільний побут із Маргошею: на неї тільки голос підвищиш, а в мене таке буває — і одразу до сліз. Але з часом у нас з'явився баланс, ми йшли на поступки одна одній, і тепер Маргоша є невід'ємною частиною мого життя.

У мене небагато друзів, але якщо я впустила людину до себе близько, то це назавжди — так і з моїми дівчатами. Хоча інколи совість мене гризе, що я з ними не повністю чесна.

Прохолодний душ бадьорить, сон зняло рукою. Загалом на свій збір витрачаю близько півтори години. У відображенні дзеркала на мене дивиться приваблива, зібрана дівчина з гарними формами та рисами обличчя.

Я завжди подобаюся протилежній статі і вмію цим користуватися, коли потрібно. Обводжу губи червоною помадою — і готово. Спідниця обтягує мої стегна, біла блузка з невеличким вирізом додає родзинки та загадковості, і наостанок — кілька крапель моїх улюблених парфумів.

— Снідати будеш? — одразу звертається до мене Маргоша, як тільки я переступаю поріг кухні. Вона жує печиво і переписується з Владом — своїм хлопцем. Що це саме Влад, я впевнена на всі сто відсотків, бо тільки коли вона йому пише, то так чарівно та загадково посміхається.

— Ні, не буду, лише каву.

— А ти не бачила, хто це вчора нашу Ніку підвозив? — відкладає телефон і дивиться на мене так, ніби я на допиті. Трохи лячно, скільки в цьому напору. Маргоша з вагітністю стала іншою — її все цікавить, усе треба знати. В чомусь вона схожа на мене, бо саме мені завжди треба знати все.

— Ні, я вчора, мабуть, уже годин о восьмій вимкнулася. Директор агенції цілий день діставав, ганяв туди-сюди, хоча я йому навіть не підпорядковуюся. А тепер ще й вимагає у суботу працювати.

— Ох, може, пошукаєш іншу роботу? Бо після цієї ти завжди така втомлена приходиш, а ще й зла, — дівчина усміхається, вимовляючи останню фразу.

Вона іноді каже, що я завжди зла та сувора, ніби такою й народилася. Але тут усе просто — я Скорпіон. Хоч усі й вважають, що Скорпіони злі, конфліктні й злопам’ятні, це не так. Можливо, хіба що трішки. Взагалі, я завжди чесна, вірна, віддана — за своє вб'ю, якщо треба.

Я сильна натура. Можу бути ніжною також, хоча багато хто каже, що це не про мене. Але це неправда. Для мене завжди важлива чесність — це мій пунктик у голові. Я відчуваю брехню, і якщо мені брешуть, то все — кінець.

— Ні, звісно, тут хоч і багато роботи, але зарплата висока. Мені вистачає на себе, ще й мамі відправити.

Майже всі гроші відправляю матері, для себе залишаю мінімум. Маргоші легко сказати: «Звільнись», адже її батьки забезпечені й допомагають їй. Влад також. Хоча, незважаючи на це, що у Марго завжди є кошти та підтримка, дівчина підробляє офіціанткою, і це викликає повагу до неї.

Я за роки свого життя мала багато підробітків — від продавця-консультанта магазину  білизни до менеджера по роботі з клієнтами, навіть займалася вигулом собак. Скажу вам, це ще те задоволення, особливо коли ти гуляєш із мастифом, більшим за тебе в два з половиною рази.

Насправді, я дуже люблю тварин, особливо собак, але вигулювати чужих, які не завжди тебе слухають, бігають по всіх можливих кущах, калюжах і заборонених територіях, а ти за ними, як навіжена...

Роботи було багато і різної, бо гроші треба було якось заробляти. За весь цей досвід, який я отримала, я вдячна. Він мене загартував, і тепер я готова до всього.

Останній рік я працюю в дизайнерському бюро помічницею головного дизайнера. Робота не з легких, але я набираюся досвіду. Проєкти хоч і складні, зате цікаві.

Я з дитинства мріяла стати модельєром, шила одяг для ляльок, малювала. Але коли чотири роки тому вступила до університету, обрала напрямок вебдизайну.

Деякий час, коли не могла працювати фізично, робила це з дому, типу фрилансу. Прокачала свої скіли як дизайнер, але на роботу без досвіду ніхто не хотів брати, а досвіду на фрилансі було замало. Тому доводилося працювати там, де пропонували. Було дуже складно, але я не скаржилася.

— Дівчата, привіт! — нашу розмову перериває вже зібрана Ніка, яка сьогодні також працює.

Далі ми обговорюємо Нікиного кавалера та її важкий вчорашній день. Після ранкових посиденьок ми з Нікою збираємося на роботу, а Марго готується до побачення. Але біля під'їзду нас чекає сюрприз, а точніше Ніку — у вигляді Максима Тітова, її кохання всього життя. Симпатичний, мужній, зрілий, але не мій тип.