Розділ 5. Ну, поїхали буде весело.

Оля

Увесь тиждень у мене ніби за графіком. Спочатку навчання, потім робота і так по колу. Одразу після роботи я бігла до гуртожитку і сідала за домашні роботи. Сил не вистачає ні на що. Було таке, що засинала з зошитами та книжками у одному  ліжку. Цей тиждень був досить навантажений, думаю з наступним буде легше. Я втягнуся.

Сьогодні п’ятниця осатаній мій навчальний день на цьому тижні та вихідні попереду. Господиня магазину як обіцяла  підписала зі мною договір, що я працю офіційно на пів ставки, працюю я щодня крім п’ятниці, суботи та неділі для мене це є дуже зручно.

Настрій хороший, нарешті я виспалась, навіть погода покращилась, бо майже весь тиждень було хмарно та дрібний дощ у деякі дні, а зараз тепле сонечко гріє своїми промінням. Як там говорять бабине літо чи  що, бо коли я виходила з гуртожитку, то прогноз погоди на моєму телефоні показував двадцять три. Дуже тепло як для вересня, хоч і посатку місяця, бо в минулому році весе місяць такий холод був, що я у деякі дні навіть ходила у дубльонці.

До університету іду пішки, часу до початку пари ще більше ніж півгодини, тож заходжу у одну з кав’ярень біля вишу роблю замовлення. Беру два капучино, одне для себе без цукру інше для Таї з цукром і для подруги ще якесь новомодне тістечко, вона має зацінити.

Зазвичай я не звертаю увагу на автомобілів, які припарковано біля університету, а ось зараз мене ніби магнітом тягне у той, де стоять близько десятка різних автомобілів. Але моя увага прикута до чорного позашляховика, якого я не бачила  ніколи раніше тут.

Мене цікавить не так транспорт, як дуже знайома висока постать біля нього у світлих брюках та темному поло на обличчі темні окуляри, але навіть через наявність аксесуара, який закриває пів обличчя, я одразу впізнаю хто то, хоч і бачила двічі.  Ось тепер я можу сказати, він що переслідує мене?

Спочатку думаю галюцинації, але коли хлопець підіймає свою голову та дивиться у мій бік, а потім спускає окуляри після чого всі мої здогадки підтверджено, а в додачу  ще й нагло посміхається та сканує, то точно не здалося. Його брови повзуть у гору – здивований, я якщо чесно теж.

- Навіжений! А він, що тут забув? –  говорю під ніс, закочую очі до неба, вирівнюю спину та прямую найелегантнішою ходою, відчуваю спиною погляди всіх навколо в тому й числі і навіженого.

Він не схожий на того, хто зараз навчається, хоча навчатись ніколи не пізно. Але чомусь мені здається такі як він вчилися закордоном, наприклад у Лондоні або де ще подібні навчаються, але точно не у державному університеті. 

Зазвичай ти у кого є гроші намагаються відправити своє чадо у найпопулярніші виші Європи та світу. А глянувши на нього у мене складається саме така думка, хоча вона може бути помилкова.

Ось наприклад моя Тая – виключення з можливостями її батьків вона могла лише пальцем показати та вчитися у будь якому закладі світу, де душа побажає. Але дівчина обрала державний виш і ніколи не поводила себе зверхньо та не скаржилась.

- Пані Литви, що за грація матінка моя. Якби тебе не знала, подумала, що ти когось спокушаєш – а ось і Тая – Яка на вас гарна сукня сьогодні, ви точно навчання зібралися? – а я навіть і забула, що на мені сьогодні та сама сукня смарагдоаого кольору, яку хотіла вдягти у понеділок. Вона підкреслює всі мої форми, при чому ні каплі не вульгарна саме те, що треба для навчання, волосся спадає водоспадом, легкий макіяж додає свіжості та туфла на каблуку.

- І вам привіт, пані Ковалевська, я бачу ви теж маєте намір когось спокусити – сьогодні дівчина також у сукні кольору чайної троянди та туфлях на тонкій, не високі шпильці.

- Настрій такий – віджартовується.

- Точно настрій? Випадково ім’я у вашого настрою не Дмитро з економічного? – посміхаюся, бо і так знаю, що він її подобається, але вона не наважується зробити першого кроку.

- Та ну тебе.

- Не ображаюся, я ж найкращими побажаннями. Я бачу як ви дивитеся один на одного. Але обоє не наважуєтеся навіть заговорити один з одним.  Ось краще тримай – простягаю пакунок з тістечком та стаканчик з теплою ще кавою.

- Ох, а ти як завжди знаєш з якого боку підійти краще, дякую.

- Ну, а що хіба я помилилась?

- Ти? Ні, я кожного разу дивуюся, як ти вдало вмієш вловити мій настрій та підібрати слова.

Прямуємо з подругою до аудиторії обговорюючи новини. Сьогодні у нас буде важлива зустріч з деканом факультету, який розповідатиме про щорічні програми обміном досвідом. Це моя маленька мрія про програму нам розповідали ще на першому курсі, але участь у ній беруть лише з другого курсу. Тож я не можу не використати такого шансу.

Основні умови це створення індивідуального, унікального проекту і якщо проект проходить всі етапи перевірки та отримує високі бали, то я стаю автоматично учасником програми і за вибором деканату лише дві особи їде з усього курсу мають можливість обмінюватися досвідом на цілий рік у престижному вузі Європи. У минулому році студенти їздили до Німеччини, що цього буде зараз дізнаємось.

З подругою розмішуємось на передньому ряду, бо дана інформація цікава не лише мені, але і її, було б круто якби ми поїхали разом, але поки це лише думки. Які обов’язково здійсняться!

- Доброго дня, шановні студенти, радий вас всіх бачити – звертається до нас декан.

Студенти , які перед тим щось гучно обговорювали затихли моментально. Чоловік розмішується за трибуною та починає нам все пояснювати. Слухаю та занотовую, майже кожне слово, Тая робить все те саме нам цікаво це.

Але є і ті хто взагалі не зацікавлений у даній інформації от і дурні це ж така можливість. Потрібно лише зробити проект, а ми їх робимо майже на кожній парі.

- Дякую, шановні студенти за увагу, якщо є питання, слухаю.

- До якого числа потрібно зареєструватися ? – запитує Тая.

- До двадцятого вересня ви реєструєтеся вся інформація стосовно цього буде опубліковано на сайті у університету також буде висіти на дошках об’яви по університету, стежте. Після реєстрації, ми також опублікуємо списки студентів та прикріпленими до них наукових керівників. Надіюсь, я відповів на ваше питання?