Вмій програвати

Розділ 3

Оля

Сварка з подругою залишила по собі негативний відбиток, навіть погода зіпсувалася. Ми не часто з Аліною сваримося, але сьогодні її слова були грубі, заздрісні та болючі. Я намагаюся не реагувати на подібне з будь-якими людьми, але одна справа, коли це чужа та незнайома тобі особа, а інша справа, коли це близька подруга, яку ти знаєш ще з садочка, яка завжди підтримувала та вислуховувала тебе.

Погода настільки зіпсувалася з сонячного, жаркого дня на похмуру та холодну, що навіть таксист запізнився, і я заледве встигла на автобус. З матусею розставалися слізно, я тільки від’їхала, але вже сумую. Навіть баба Ніна приїхала мене провести до Києва, не забувши надати настанови, щоб дивилася в обидва боки. Навіть за її навчання та бурчання, я сумуватиму.

У автобусі душно, незважаючи на те, що за вікном справжній ливень. Людей, на диво, небагато. Сиджу біля милої бабусі, яка риється у своїй торбині.

— Онучко, тримай пиріжки з вишнею, будеш? — просуває мені клунок, повний смаколиків. Виглядає апетитно, але чесно, не хочу, у мене в самій сумці повно їх, мама всі віддала, що вчора пекла.

— Дякую, у мене свої є, — посміхаюся, — також з вишнею, можу й вам дати.

— Ох, дякую, дитя, не треба. І чим же мені тебе пригостити? — запитує сама в себе та знову риється у своїй торбині. — Худа ж як лозина.

— Ой, що ви, не потрібно.

— Як це так не потрібно? — продовжує щось шукати. — Ось тримай. Мене Марія Федорівна звати, — простягає мені декілька груш. — У мене також є, ба дала, але вдруге відмовляти вже не зручно. Та й мої десь біля валіз, не в салоні, а я вже трохи і зголодніла, хоч перед дорогою їла.

— Дякую. Мене Оля звати, приємно познайомитися, — забираю плоди та роблю надкус. Груша солодка як мед, яка вона тільки смачна, у ба теж добрі, але ця соковита і в міру м’яка. — Дуже смачна.

— Взаємно. Їж, дитино, домашня, нагороджена своїми руками, – показує на руки, на яких багато тріщинок, але вони доглянуті. —  Я оце до дітей їду, так везу їм, — бабуся починає розмову, а я не перебиваю. — Дочка вже вісім років у столиці мешкає, одружилася, діток народили. Зять у мене золотий. Доньку мою та дітей їхніх любить. Мене поважає. І онуків у мене двоє: старший Андрій — шустрий такий, у нашу породу пішов, цього року у школу піде, та молодший Микитка, якому три ось на днях буде, спокійний як удав, весь у породу зятя. Так я оце і їду до одного онука на день народження, а до другого на святкову лінійку. Гостинців везу повну торбу. Залишуся у них на декілька днів, поняньчуся, а то вони рідко до мене приїжджають. Все хочуть мене до себе забрати. А що я там у чотирьох стінах робитиму? У мене вдома кури, гуси, індики, сад, город —  на кого я це покину? А, ти теж в гості?

— Ні, я навчаюся в університеті. Другий курс вже.

— А сама звідки будеш?

— Білої Церкви.

— Знаю, знаю. У мене чоловік звідти був, а потім ми одружилися і переїхали до Бурківців. Там і прожили майже сорок п’ять років разом. А так я вже п’ять років без нього, не стало його, і на душі так сумно. А в нас таке кохання було. Як його вперше побачила, про все на світі забула, одразу відчула, що це моя людина.

— Прийміть мої співчуття.

— Дякую, тобі, дитинко. Ти так вибач, що я тобі оце всі свої проблеми на голову звалила.

— Що ви, все добре, мені цікаво, справді, дуже, і час швидко пройде, поки до Києва доїдемо.

— Що я все про себе та про себе, ти мені ось що розкажи: на кого навчаєшся?

— На веб-дизайнера.

— Я стара вже і не знаю таких слів. Подивись, що придумали: дизайнер, та ще як ти там сказала, веб.

— Ніяка ви не стара. А веб-дизайнер - це фахівець, який займається створенням візуального оформлення та структури веб-сайтів та інтернет-ресурсів.

— Це ти для мене такі невідомі слова говориш.

— Ну, якщо по-простому, то я займатимуся створенням зовнішнього вигляду сайтів в Інтернеті. А поки що ще вчуся.

— Оцей ваш Інтернет для мене - темний ліс. Головне, дитино, щоб тобі подобалося.

— Подобається! — говорю впевнено та з посмішкою.

За розмовою з бабусею не помічаю, як швидко приїжджаємо до центрального вокзалу Києва. Погода тут набагато краща, ніж вдома. Хмарно, але хоча б без дощу та грози.

Центральний вокзал. Навіть через скло бачу, як тут людно. Тут завжди так. Стукіт коліс від валіз навіть чую. Тут хтось приїздить, хтось навпаки від’їжджає. Тут проводжають і тут же зустрічають. Тут є сльози розлуки та сльози радісної зустрічі. Сміх. Тут багато емоцій, які важко описати. Я люблю спостерігати за людьми у хорошому розумінні слова.

Прощаюся з Марією Федорівною, яку зустрічає донька з чоловіком. Забираю свої речі та викликаю таксі. Поки чекаю машину, у додатку відслідковую, що має бути з хвилини на хвилину. Пишу мамі повідомлення, що вже у Києві, зателефоную, як буду в гуртожитку, після того як розкладу всі речі, яких у мене немало.

Біля гуртожитку опиняюся за двадцять хвилин. Водій потрапився хороший, допомагає навіть валізи по сходах занести.

— Доброго вечора, Галино Григорівно, —  вітаюся з консьєржкою на вході та показую пропуск, але і так знаю, ця жінка пам’ятає кожного студента, а їх на хвилинку більше тисячі. Не здивуюся, якщо вона на кожного ще й анкету пише. Що їсть, що п’є, о котрій приходить та йде. Через її пост навіть миша не пробіжить.

— Литвин, а я саме чекаю когось з вашої кімнати, —  одразу наїжджає жінка. Вона строга, але якщо з нею по-доброму, то вона так само у відповідь.

— Навіщо, щось трапилося?

— Ти ще й питаєш, знущаєшся з мене. Хто курив у вас вчора на блоці, біля вашої кімнати? —  наголошує. —  Спрацювала пожежна тривога. Вам що, мало відведених місць, весь поверх своїм димом провоняли. Дихати нічим.

— А чому ви вирішили, що це хтось з нашої кімнати? —  прикольно, не встигла у кімнату зайти, як вже наїзди на мене. — Наскільки я знаю, там лише Катя, а вона точно не має такої шкідливої звички. Інші дівчата ще не приїхали, завтра мають. А я, якщо ви помітили, тільки ось приїхала, то навіть не знаю, хто вже є на блоці.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше