Глава 16. Розмова з суперницею, кулак в обличчя і момент, коли він все ж дізнався

МІЛА

Я вже кілька днів не знаходила собі місця. Була затримка, мене нудило, і всі інші симптоми, які я загуглила в інтернеті, вказували на те, що я дійсно була вагітна. Ніколи не могла подумати, що таке трапиться зі мною… Ми не користувалися презервативами, але Саша стверджував, що перерваний статевий акт — це надійний захист, і в мене не було підстав не вірити йому. 

Першою моєю думкою було набрати Сашу і все йому розповісти. Але я боялась. Була впевнена, що він скаже мені робити аборт. 

Тоді я пішла в аптеку і купила тест. Побачила, як проявляється бліда друга смужка, і тоді ще більше запанікувала. Батьки не повинні були про це дізнатися,  така новина шокувала б їх. Але що тоді робити? Мої думки крутилися навколо Саші, от якби він справді розлучився з дружиною, тоді майбутня дитина могла б його мотивувати оформити наші стосунки офіційно. 

Адже я знала, що в нього немає дітей, що тримало їх з дружиною разом? Якесь майно? Я не думала, що це було важливо порівняно з дитиною… І чим довше я про це думала, тим більше переконувала себе, що моя вагітність, у якій я вже не сумнівалася — це шанс нарешті нам бути разом по-справжньому, а не потайки від усіх.

Але для цього потрібно було, щоб його дружина дала йому розлучення. Якщо у неї є якийсь інший чоловік, то, може, вона й не буде проти… Мені треба їй все розказати — ця думка впала як сніг на голову. 

Дійсно, я маю поговорити не з самим Сашею, а з його дружиною. Нехай вона поставить його перед фактом, що йде від нього, він засмутиться, а тоді я скажу, що він скоро стане батьком, він зрадіє і зробить мені пропозицію.

Це був у всьому гарний план, крім одного “але”... Я гадки не мала, як переконати дружину Саші піти від нього…

Поскільки я працювала у відділі кадрів, то знала його адресу.  Відпросилася на роботі, сказала, що мені треба до лікаря, переконалася, що Саша в цей час на якійсь нараді і додому точно не приїде. І з завмиранням серця вирушила до нього додому. 

Могло бути, звичайно, що його дружини просто не буде вдома. Але я все одно мала спробувати, поки  я не передумала. 

***

Коли я підійшла до квартири, то серце забилось дуже часто. Стало трохи страшно… Я ж ніколи не розмовляла з нею. Вона ж може і кинутись на мене за те, що я "відібрала" її чоловіка… Але мені не можна здаватись. Саша буде щасливий тільки зі мною і нашою дитиною.

Приклавши долоню до живота я все ж наважилась вільною рукою натиснути на дзвінок.

Якийсь час у квартирі було тихо, а потім я почула кроки і двері відчинились. 

Дружина Саші здивовано дивилась на мене. Я не знала, чи вона бачила моє фото, здається Саші надсилав тоді ті знімки, де не було видно обличчя? 

— Нам з вами треба поговорити, — сказала я рішучим, як мені здалося, голосом. — Можна увійти?

— Про що поговорити? — спитала вона. 

— Про Сашу, — я сковтнула слину.

Вона якось дивно подивилася на мене, а потім відступила вбік і пропустила мене в квартиру. 

— То це ви Міла? — спитала, коли я увійшла. 

— Так, — я кивнула. — Я… Ви, певно, мене ненавидите, але… Я дійсно кохаю Сашу. Я не спеціально в нього закохалась, просто так вийшло, я не могла думати ні про кого іншого. 

 — Мабуть, я вас засмучу, — сказала вона, — але Саша — не найкращий варіант для вас. 

— Я розумію, — я кивнула. — У нас різниця у віці… Він старший, але я дійсно кохаю його. Я хочу бути з ним, — я знов приклала долоню до свого живота. — Хочу, щоб він був з нами…

— Різниця в віці — це дрібниці, — Ксенія (здається, так її звали) насупилась. — На жаль, Саша не кохає вас.

— Ви зненавиділи мене? За те, що я тоді зізналась йому і він тепер зі мною? І тому так кажете? — я зітхнула.

— Я просто знаю це. А до вас у мене немає ненависті. Мабуть, мені навіть вас шкода….

— Мої батьки мене вбʼють, — раптом вирвалось в мене, а на очі вже почали навертатись сльози. — Якщо дізнаються, що я вагітна, та ще й від одруженого...  Але я не можу вбити цю дитину.

 — Ви вагітна? — очі Ксенії широко розплющилися. — Це правда? 

— Він казав, що нічого не станеться, — сльози таки почали скочуватись моїми щоками. — Казав, що все буде добре…

Ксенія  взяла з полички пачку паперових серветок і подала мені:

— Я навіть не знаю, що сказати… — вона виглядала дуже пригніченою.  — Можливо, вам це варто обговорити з самим Сашею. Я на його рішення зараз не впливаю…

— Я не хотіла робити вам погано, я просто закохалась, — схлипнула я. — Він завжди був таким розумним і добрим на роботі, я постійно за ним спостерігала… Боялась підійти, розуміла, що все це неправильно, що він одружений, але в той день на вечірці випила трохи вина і не змогла встояти… Просто не хотіла більше приховувати свої почуття, це дуже боляче…

— Що ж, може це й на краще, — відповіла вона замислено, — Саша завжди хотів дитину…. Можливо, тепер він буде щасливим…

ДАНЯ

Вчора я весь вечір сидів на телефоні, але так і не наважився подзвонити Ксю і спитати, що там і як… Раптом вони помирились і мали бурхливий секс чи щось подібне? Таке вже бувало…