Глава 15. Не роби йому боляче.

КСЮ

— Але ти сказав, що він використовує мене, щоб помститися тобі? 

— Це правда, — усмішка Саші стала сумнішою. — Але ти не кохаєш його, значить, не постраждаєш. 

— Мабуть, ти правий, — я кивнула. — Але який тоді сенс у всьому цьому? Просто секс? 

— Ти можеш отримати з ним те, що не отримуєш зі мною, — Саша знов провів кінчиками пальців по моїй щоці. — Він емпатичний, вміє слухати, та й не тільки. Ви чимось схожі.

— Але раптом я зроблю йому боляче? Я не хочу, щоб він закохався у мене, а потім страждав…

— Він сам пішов на це, — Саша знизав плечима. — Побачивши, що ти моя дружина, він міг тобі все розказати, або відсторонитися. Але він навпаки вирішив познайомитись ближче. Це був його вибір. Ти ж його ні до чого не змушувала.

— Я поговорю з ним, скажу, що все знаю, — така ідея здалася мені рятівною. — А там уже хай вирішує сам, чи хоче він продовжувати ці ігри…

— Тільки не кажи так загадково, — Саша несподівано ледь втримав смішок. — А то він подумає, що я подіставав якісь його скелети з шаф. Я цього не робив і не зроблю. Просто скажи що знаєш, що він пішов на ближчий контакт через те, що побачив моє фото в тій переписці.

— Добре, — сказала я. — Я не хочу лізти в його секрети, хай з ними розбирається самотужки. Але й не бажаю бути знаряддям у його руках. 

— Ну, Даня взагалі добрий, — відповів Саша. — Навіть якщо планував використати тебе, думаю, зараз його совість мучить. Я ж казав, Даня краще за Сашу, не забувай це.

— Якщо його влаштують просто стосунки, без оцих ігор у помсту, то я не проти. А якщо ти йому важливіший, ніж я, то… Можливо, наші шляхи на цьому розійдуться, — відповіла я. 

— Але ж ти не йдеш від мене, правда? — він зазирнув мені в очі. — Від мене до нього. 

— Поки що ні, — сказала я. — Але якщо я зрозумію, що більше не можу витримувати всієї цієї ситуації, то я піду. Все таки я для себе в пріоритеті, моє власне здоров’я і психіка для мене важливіші, ніж спроби порятувати наш шлюб…

— Це правильно, — Саша кивнув. — Скажеш йому дещо від мене? Коли ви знов зустрінетесь.

— Що саме? — я здивовано поглянула на нього. 

— Скажи, що мені шкода за ту ситуацію, — замислено сказав Саша. — І що я сподіваюсь, що колись він не буде тримати на мене зла. 

— Добре, я передам…

— Сподіваюсь, це і вам допоможе, — Саша пригорнув мене до себе. — Я хочу, щоб тобі було добре, це правда, Ксю.

— Я б сказала те ж саме, але, мабуть, я занадто тебе кохаю, і не можу примиритися, що тобі добре в ліжку з іншою жінкою, — на цих словах я відчула, що мені перехоплює горло, і я ледве договорила фразу до кінця. 

— Міла мені не дорожча за тебе, не плач, це просто секс, навіть якщо вона сподівається на щось більше, в неї нічого не вийде, — він зітхнув. — Не ревнуй, вона потрібна мені тільки для цього, ми навіть практично не розмовляємо.

— Але це якось неправильно… — зітхнула я. 

— Можливо, — Саша теж зітхнув. — Але сьогодні я з тобою абсолютно чесний. Я сказав тобі дуже багато і сподіваюсь, це допоможе трохи зрозуміти мене.

— Добре, — сказала я. — Я спробую зрозуміти… Але все одно я ніколи не зможу це нормально сприйняти. Мені завжди буде боляче. Ті ваші фото будуть стояти в мене перед очима…   

— Я більше не буду їх відправляти, — він зітхнув. — Хоча мені самому подобалось дивитись на ваші фотографії.

 — Справді? — мені це все не вкладалося в голові. — Я думала, вони тебе бісять…

— Скоріше, заводять, — Саша усміхнувся. — Я точно ненормальний…

— Може, нам сходити до сексолога?  — раптом спало мені на думку. — Думаю, ти не один такий, і це якось можна відкоригувати…

— Найдибільніше те, що я прекрасно знаю, що мені хочеться і як, і це не відхилення, — сказав Саша. — А виправляти себе… Не знаю, як на мене, коли це не відхилення, то це неправильно.

— Якщо це влаштовує усіх, тоді дійсно нічого не треба виправляти, — сказала я. — Але це не наш з тобою випадок. Хіба що ти знайдеш собі кількох жінок, які матимуть ті ж самі вподобання, що й ти, і будеш щасливим. Але вже без мене…

— То ти все ж не даєш мені вибору? — він дивився мені в очі. — Якщо хочеш, щоб я обвʼязково обирав, то добре. Я обираю тебе, Ксю. 

— Але будеш знову нещасним… — я зітхнула. — Бо для щастя тобі потрібно дещо більше, ніж одна я…

— Ну, зато ти не будеш мучитись, — він теж зітхнув. 

— Я хочу, щоб ти був щасливим, і не можу тобі цього дати… Бо тобі нудно у звичній щоденній рутині, тобі хочеться свята, змін, нових емоцій… Ти хочеш, щоб тобою захоплювалися… Я навіть думаю, що ти не так шукаєш сексу, як саме тобі не вистачає, щоб хтось захоплювався тобою. Бо інакше ти б просто знайшов якусь “дівчину за викликом”...

— Ну щоб прямо захоплювалися, думаю, це все ж не про мене, — відповів Саша. — Щодо змін та емоцій взагалі, може, й правда. Вирішуй, що будемо робити. Нам треба вирішити це вдвох.

— Я не можу прийняти рішення за тебе, ти маєш вирішити сам, — сказала я…