Глава 14. Він міг зацікавитись тобою не через мене, навіщо відмовлятись?

САША

— Це буде тривати рівно до того моменту, коли ти доб’єшся свого, а потім ти перестанеш думати про мене, і будеш думати про свою Мілу. Думаю, ти просто хочеш мене заспокоїти, тому й кажеш, що у вас все “механічно”, що ти уявляв мене. А насправді все по-іншому. Я ж бачила твоє обличчя на тих фото… Ти дивився на неї такими закоханими очима…

— Якими закоханими очима? — я навіть усміхнувся на цих словах. — Нема там кохання, я тобі вже казав. А щодо того, що "коли добʼюсь свого, то перестану думати", то я взагалі не розумію. Чого, на твою думку, я хочу добитись? Я просто хочу тебе тут і зараз, хіба це погано?

— Поки ти мене хочеш, то ти такий добрий і люб’язний, а коли задовольниш своє бажання, я стаю тобі нецікавою, ти не звертаєш на мене уваги. Нам навіть немає про що говорити, окрім цієї клятої Міли…

— Я запрошував тебе на побачення вчора, — нагадав я. — А щодо тем… Ще є Даня, — я спробував пожартувати, але, певно, вийшло так собі.

— Принаймні, Даня бачить у мені людину, а не лише ляльку для сексу, — сказала Ксю. — Він запитує мене, що мене турбує, про що я думаю. Мені цікаво з ним розмовляти…

— І про що ти зараз думаєш? — я знов зазирнув їй в очі. — Про нього?

— Думаю про те, що ви знайомі, але обоє це приховуєте…

— Як ви  з ним познайомились? — запитав я. 

— Я врізалась в його машину, — Ксю ніби трохи розслабилась, вона вже говорила більш спокійно, без тієї агресії, яка звучала в її голосі раніше. 

— Зрозуміло, — я зітхнув. — Тобто, випадкова зустріч… А далі? Ти врізалась, що відбулось далі?

— Ми поїхали до нього, — відповіла Ксю. 

— Це було якраз коли ми переписувались, — я не питав, скоріше, стверджував.

— Так, — кивнула вона. — Ну я ж тобі написала, що зустріла чоловіка, який мені сподобався, і не приїду додому ночувати. 

— Так, — я теж кивнув. — Ти йому показувала наше листування тоді?  В перший день?

— А що таке? Ти боїшся, що він прочитав щось секретне? — з іронією запитала Ксю.  — Так ти мені нічого такого не пишеш, лише що приготувати і що попрасувати…

— Теж правда, — погодився я. 

Значить, він бачив моє фото при першій зустрічі з Ксю. Ну, тоді все логічно, навіть якщо зустріч була випадковою. Мої здогадки плюс-мінус підтвердились.

— Але ти так і не відповів на моє питання, — нагадала вона. 

— Хіба ти ставила якесь питання? — запитав я.

— Навіть двічі. Про те, звідки ти знаєш Даню? Тільки не говори, що не знаєш, я добре роздивилася вираз твого обличчя, коли ви побачили один одного…

— І який же в мене був вираз обличчя? — мені дійсно було цікаво.

— Ти стояв і витріщався на нього, наче зачарований, — усміхнулась Ксю. 

— Що ще за "зачарований"? Мені такий епітет зовсім не подобається, — я теж усміхнувся. — Ми були друзями, найкращими друзями. Я тобі про це вже казав, коли ти просто згадала його імʼя. Що в мене був найкращий друг в школі та універі, і його звали Даня. 

— А чому ви перестали бути друзями? Ти відбив у нього дівчину? 

Я на мить замислився, але не надто надовго, і майже одразу відповів:

— Щось таке.

— І ти думаєш, він тепер вирішив помститися? — замислено запитала Ксю.

— Так, — я кивнув. — Я ще раніше запідозрив, що це він, але все ж ми не бачились. Тому я й питав тебе, чи була випадковою ваша зустріч. 

— Але вона була випадковою… — вона чомусь стала зовсім сумною. 

— Ксю, — я обійняв її і зазирнув в очі. — Ну ти чого? Він дійсно міг зацікавитись тобою не через мене, — все ж сказав я. — Думаю, так і було. Даня не надто хороший актор.

— Я мала б здогадатися раніше… — прошепотіла вона, ніби не чуючи мене. Я побачив, що по її щоках течуть сльози. 

— Ксю, ну не плач, — я торкнувся губами її щоки, збираючи сльози. — Я ж кажу, він не вміє прикидатись. Якщо у вас все було… Значить, ти йому дійсно подобаєшся.

— Я повірила, що він дійсно хоче допомогти мені, — сказала Ксю. 

— Він, можливо, й хотів, — я зітхнув, витираючи великим пальцем чергові сльозинки з її щік. — Це в його стилі. Памʼятаєш, я тобі казав, що Даня краще ніж Саша. Це правда, він краща людина за мене.

— І все одно він робить це через тебе… Я — лише привід якось повпливати на тебе…

— Тому я й казав, що не хотів би, щоб ти в нього закохувалась, — я зітхнув. 

— Я не хочу більше його бачити, — видихнула вона. — Не хочу нічого, все, можеш радіти, ти виграв… Матимеш тепер і Мілу, і мене… Без цього клятого вільного шлюбу…

КСЮ

Можливо, Саша сказав це, просто щоб я більше не зустрічалася з Данею? Адже він ревнував і по ньому було видно, що ревнував дуже сильно…

І все ж ця думка прийшла мені після того, як я фактично відмовилася від Дані. Можливо, я сподівалася, що Саша тепер теж зробить у відповідь благородний жест і скаже: “Добре, тоді я теж не буду зустрічатися з Мілою. Ми обоє погралися і досить…” Чи щось подібне…