Глава 10. Чого хочуть чоловіки...

КСЮ

Я не могла навіть уявити, що зі мною таке трапиться, що я дійсно зраджу свого чоловіка, але недарма кажуть “ніколи не говори ніколи”. 

— Я піду додому, — сказала я Дані. 

— Ні, — відповів він, обіймаючи мене і зазираючи в очі. — Поїхали до мене?

— Добре, — я зрозуміла, що не хочу зараз залишатися на самоті і думати, про те, що відбулось між нами. 

— Ксю, — він торкнувся долонею моєї щоки і уважно дивився на мене. — Ти жалкуєш?

— Ні, — похитала я головою. — Мабуть, так було треба…

— Мені було дуже добре з тобою, — він легенько погладив мене по щоці. 

— Ти точно зробив це тому, що я подобаюсь тобі, а не для того, щоб  провчити Сашу? — запитала я.

— Так. Я хотів цього і раніше, але сьогодні ти була якась особлива, не така, як до цього, — відповів Даня, дивлячись мені в очі. — І мені настільки хотілось переступити цю межу, що я не зміг стриматись.

— Я весь час думаю, що може тебе, як і Сашу, заводить думка, що я маю чоловіка, — я зазирнула йому в очі. — Що це щось психологічне, адже він теж говорив, що без Міли нам би не було з ним добре? Мабуть, у мене якийсь комплекс неповноцінності, я не можу повірити, що дійсно можу комусь сподобатись просто так…

— Я не думав про щось подібне. Просто захотів поцілувати тебе, а далі… — він трохи закусив губу. — Знаєш, після тієї твоєї ночівлі у мене я не думав, що ти наважишся на більше, ніж поцілунок.

— Я виглядаю такою боягузкою? — усміхнулась я. 

— Скоріше, ти виглядаєш надто чесною, — він взяв мене за руку вільною рукою і переплів наші пальці. — Але я дуже радий. Як я і сказав, я одразу хотів цього, але не думав, що це трапиться.

У цю мить у моїй сумочці пролунала коротка мелодія — прийшло нове сповіщення. Я дістала телефон і побачила, що мені написав Саша. 

"Привіт. Сиджу в кабінеті і згадую ранок, Ксю… Подумав про дещо дуже погане… Хочу побачити тебе зараз. Можеш відправити фотку?" 

— Саша хоче, щоб я відправила йому фото, — я перелякано поглянула на Даню.  — Він щось підозрює…

— Та ні, то він хоче в кабінеті зачинитись, — засміявся Даня. 

— Мене збило те, що він написав, що подумав про щось погане, — сказала я. 

— Ну, задумайся. Він зачинився в кабінеті, сидить там один і хоче фотку… Тут все ясно, як день, — відповів Даня.

— Але коли я надішлю йому фото, він побачить, що я в чиїйсь машині… Хоча маю бути вдома. 

— Чому це ти "маєш" бути вдома? — він зазирнув мені в очі. — Хіба у вас не вільний шлюб?

— Я ніяк не можу звикнути до цього, — зітхнула я. — І він ніколи не писав мені такого раніше… Навіть не знаю, що відповісти. 

— Хочеш, я тебе сфоткаю? — запропонував Даня. — Хай позлиться… Ти зараз дуже красномовно виглядаєш, задоволено…

— Мабуть, я дуже роззпатлана, — усміхнулась я і подивилась на себе у дзеркальце заднього виду.  — Він зрозуміє, що тут щось не те…

— А ти не хочеш, щоб зрозумів? — Даня продовжував лукаво усміхатись.

— Хочу, — несподівано для себе самої відповіла я. 

— Я тебе сфоткаю, давай телефон, — він простягнув до мене долоню.

Я трохи повагалася, але все ж дала йому телефон. 

— Трохи розтули губи, — він токнувся кінчиками пальців моїх губ а іншою рукою навів на мене камеру мобільного. — Розслабся… Уяви, що ти хочеш когось спокусити.

У мене було якесь дивне відчуття, немов це все відбувається не зі мною. Але я зробила все, як просив Даня. 

— Він розізлиться, — прошепотіла я, так наче Саша міг нас почути. 

— Хіба це погано? — грайливо відповів Даня, фотографуючи мене і з його пальцями біля моїх губ, і з його додлонею на підборідді, а потім і просто декілька кадрів мене самої. — Ось, тут більше десяти фоток, — він простягнув мені телефон. — Почни з якоїсь з тих, де моєї руки нема.

Я вибрала фото і натиснула “відправити”. 

Саша одразу відкрив повідомлення, бо воно миттєво отримало статус "прочитане". Але він не поспішав відповідати. Ця хвилина тягнулась дуже довго і я почала нервувати.

— Почекай, не пиши нічого далі, — одразу ж сказав Даня, торкнувшись моїх пальців, які вже були на екрані мобільного.

— Але чому він не відповідає? 

— Зараз відповість, чекай, — додав Даня. 

І дійсно за мить Саша написав:

"Хочу ще… Більше"

— Тепер відправ йому там, де видно твою шию, — сказав Даня. — Там все ще є легенькі сліди поцілунків. Я не залишав сильні засоси, все це швидко зійде, але поки що їх видно. 

— Тобі б кіно знімати, — усміхнулась я,  але все ж послухала і відправила те фото, про яке він говорив. 

Саша знов не відповідав хвилину чи дві, а потім ми почули чергове сповіщення:

"Хочу груди…" 

— А тепер відправимо йому просто твої губи, ніяких грудей само собою, — Даня облизнув губи. — Там була така фотка, пошукай, де ти трохи закусила губу і вона блищить від слюни.