Глава 9. Не може людина кохати двох різних людей одночасно. І бажання Дані.

КСЮ

— Мабуть, у тебе був якийсь знайомий Даня? — запитала я. 

— Ага, — Саша кивнув. — Найкращий друг зі школи та універу. 

— А зараз він де? — я здивувалася. Думала, що коли вони були найкращими друзями, то мали б спілкуватися і після закінчення навчання…

— Не знаю, був за кордоном, — Саша усміхнувся з якоюсь ностальгією в погляді. — Хороші були часи…. Студентство, гулянки, весело було.

— Приготувати тобі щось поїсти? — запитала я. Якось уже не хотілося сваритися і з’ясовувати стосунки. Саша виглядав таким як завжди, і мені захотілося вдати, що між нами нічого не змінилося, що в нього немає ніякої коханки… Може, так буде легше? 

— Давай, — він чмокнув мене в щоку. — Ти сьогодні була незвичайна, Ксю, — він зазирнув мені в очі.

— Я хочу, щоб так було завжди, — вирвалося в мене. 

— Я теж, — погодився Саша, не відриваючи від мене погляду.

Взяв мене за руки, а потім облизнув губи і торкнувся ними моїх губ. Ніжно і солодко.

Але я вже згадала про ту дівчину. Я не могла забути про неї, мені було образливо, що Саша не захотів відмовитися зустрічатись із нею. Я думала, що коли йому знову добре зі мною, то вона вже не потрібна, але… Я не хотіла більше піднімати цю тему і все одно розуміла, що проблема залишається не вирішеною. Мені дуже потрібно було з кимось усе обговорити. А з ким я могла говорити про це? Лише з однією людиною, бо більше нікому, навіть своїм подругам, я не хотіла розкривати все, що в мене на душі. 

Я легенько відсторонилася від нього і встала з ліжка, а потім почала одягатися. 

— Зараз зроблю яєшню, — сказала і швидко вийшла з кімнати. 

***

Коли Саша поснідав і таки поїхав на роботу, я взяла телефон і набрала номер Дані. 

— Привіт, — він майже одразу взяв слухавку. — Я думав, ти будеш довше відсипатись після безсонної ночі.

— Я ще не лягала, — сказала я. — Хочу з тобою поговорити, якщо, звичайно, ти не зайнятий…

— Тет-а-тет? Десь в місті? Можемо разом пообідати, хоча я б надав перевагу вечері, — відповів Даня і я відчула, що в цю мить він усміхався.

— Давай спершу пообідаємо, — сказала я. — Вибирай сам, де, бо я не дуже знаюся на ресторанах. 

— Я можу заїхати за тобою десь опів на першу, — запропонував він. — Не хочу, щоб ти ще в когось врізалась і твої плани змінились. 

— Добре, заїжджай, — я мимоволі усміхнулась. 

— Тоді пришли адресу, буду опів на першу на місці…

***

Даня був пунктуальним, адже коли я вийшла з будинку, то його машина уже стояла в зазначеному місці. Я підійшла і сіла на переднє сидіння. 

— Привіт, — сказала усміхаючись. — А де ти працюєш? Я не відриваю тебе від справ в робочий час? 

— Привіт, — він подався вперед і чмокнув мене в щоку. — Радий тебе бачити. Щодо роботи… У мене будівельний бізнес. Треба все тримати на контролі, але графік я можу підбудовувати під себе як хочу. Тож спокійно можу пообідати з тобою, Ксю. 

 — Це добре, — сказала я. — Мені треба було поговорити з тобою, бо я не змогла сьогодні дотриматися нашого плану… І я тепер не знаю, що робити далі….

— А що сталось? — здивувався Даня. — Що він зробив? Невже не прасував? Блін, я був впевнений, що прасуватиме.

Я засміялась. Дані якось вдавалося розвеселити мене навіть, коли я була розгубленою. 

— Та ні, прасував…. Але далі все пішло трохи не за планом…

Я відчула, що червонію. Було якось соромно розповісти про все, що відбувалося сьогодні вранці. 

— Залицявся? — з розумінням запитав Даня. — І ти піддалась?

— Так, — сказала я. — А тепер думаю, що, мабуть, не повинна була цього робити? 

— Ні, все нормально, — він похитав головою. — Ти хотіла цього в той момент?

— Так, — я ковтнула слину. — Розумієш, я подумала, що якщо він не хоче мене втратити, то відмовиться від ідеї мати коханку. Але він почав втирати мені, що нам так добре разом, тому що є вона, а якби не вона, то нгічого б цього не було…

— І що ти відповіла йому на це? — зацікавлено запитав Даня.

— Я образилась і сказала, що нам краще більше не займатися коханням… Ну, я розумію, що йому так добре, він зараз цілком щасливий, йому комфортно. Але я нічого не можу змінити в свою користь… Мені не хочеться, щоб він ходив до неї…

— Але ти не маєш цього показувати. Чим більше ти триматимеш його, тим більше він хотітиме "на волю", — Даня зітхнув. 

 — Я не знаю, що мені робити, я могла б прикидатися, що мені все одно, але тільки не коли він поводиться так, як сьогодні, — я відчула, що на очі навертаються сльози. — Він так давно не говорив мені, що любить мене… А сьогодні сказав…  Мені так боляче, що він це саме говорить і іншій жінці…

— Не плач, — Даня торкнувся долонею моєї щоки, стираючи великим пальцем сльозинку і зазираючи мені в очі. — Не може людина кохати двох різних людей одночасно. Думаю, Саша не кохає нікого.