Глава 2. Дуже бажана і солодка, а ще бар і подружки.

САША

— До того вечора, як ми з тобою поцілувались, думав, що кохаю, — я знов шумно видихнув повітря. 

— Я не хочу руйнувати чужий шлюб, — сказала вона. — Ви мені дуже подобаєтесь, але я погоджуся лише в тому випадку, коли знатиму, що це не зробить нікого нещасним. 

— Може, зробить, певно зробить, ми ж з тобою не дурні, і все розуміємо, — я зазирнув їй в очі. — Але зараз ми з дружиною теж нещасливі і наш шлюб все одно руйнується.

— Але ви кажете, що все одно не розлучитесь? Навіщо тоді жити разом, якщо ви обоє страждатимете в цьому шлюбі? Заради дітей? 

— Ні, дітей у нас нема, — я похитав головою. — Але вона була моєю підтримкою, поки я досягав всього, чого досяг. Я поважаю її і не хочу її залишати, не хочу, щоб вона залишилась зовсім сама.

— Можливо, ви хочете зробити так, щоб вона сама покинула вас? 

Я замислився над її словами, а потім відповів:

— Не знаю. Чесно, не знаю. Може, я просто хочу щось змінити. 

— Добре, — вона кивнула головою. — Тоді, мабуть, я не буду довго думати. Я погоджуся на вашу пропозицію. 

Коли я почув ці слова, у мене на губах сама собою розквітла посмішка.

Я трохи відʼїхав на стільці від столу і поглянув на неї:

— Правда? Іди сюди… — я поклав руки собі на коліна в запрошувальному жесті. 

Вона знову зашарілася, але слухняно встала з крісла, підійшла і сіла мені на коліна. 

Я обійняв її за талію однією рукою, а іншою торкнувся її щоки і зазирнув в очі:

— Коли ти поруч, я ніби загіпнотизований…

— Ви давно мені подобаєтесь, — зізналася Міла. — Ще з того дня, коли я вперше прийшла до вас на практику. Але я боялася, що ви це помітите…

— Я не помітив, — відповів я. — Дурень, як я міг? — я облизнув губи. — Можна поцілувати тебе?

— Ви будете щоразу запитувати дозволу? — вона усміхнулася, і я знову побачив як на її щоках з’явилися ямочки.

— Принаймні, поки ти не станеш звертатись до мене на ти, коли ми наодинці, — я теж усміхнувся. — Красиві… Ямочки, — я провів долонею по ямочці на її щоці. 

— Я спробую, — вона знітилась.  — Це трохи незвично, але так приємно…

— Я радий, що тобі приємно бути поруч зі мною, приємно, коли я торкаюсь тебе, — зізнався я. — Мені теж дуже приємно… То що, можна? Поцілувати…

— Так, — вона кивнула. — Звичайно, можна…

Я облизнувся, прикрив очі і припав губами до її губ. Я давно не відчував подібного від простого поцілунку. Серце стукало так, ніби я біжу якийсь марафон…. 

Мої долоні самі собою опустились на її талію і я притиснув Мілу трохи ближче до себе. 

З її губ злетіло тихе зітхання, вона обвила руками мою шию, її волосся торкнулося моєї щоки. Я відчував приємний аромат її парфумів, схожий на якісь весняні квіти, можливо, конвалії чи підсніжники. Вона сміливо відповідала на мої поцілунки, все більше притискаючись до мене…

— Так, стоп, — я все ж відірвався від її губ і зазирнув їй в очі. — Це капець, що ти зі мною робиш, Міло? Відчуваю себе якимось студентом…

— Вибачте, — вона знітилась і відсахнулась від мене. — Мабуть, мені не можна так себе поводити, але я просто втрачаю голову поряд із вами…

— Ти знов звертаєшся до мене "на ви", — я усміхнувся. — Не вибачайся… Ти просто дуже бажана і солодка, хіба це погано?... Зводиш мене з розуму…

— Сьогодні найщасливіший день у моєму житті, — сказала вона, усміхаючись. — А все через вас… тобто через тебе…

— Сьогодні, зараз, після роботи, в тебе є якісь плани? Можемо кудись сходити разом, ну, вийдемо з роботи окремо, — одразу додав я. — І зустрінемось там, де домовимось…

— В мене немає ніяких планів, — сказала вона. — Подзвоню батькам, скажу, що піду на вечірку до подруги. 

— Тоді це буде наше перше побачення, — я чмокнув її в щоку. — Але ти все ж краще злізь з мене, бо я за себе не ручаюсь… З кожною хвилиною все важче себе контролювати.

Вона швидко піднялась на ноги і заходилася поправляти одяг. 

— Давай, йди до себе, збирай речі, дзвони батькам, а, ось моя візитівка, — я дістав золотисту візитівку з моїм особистим номером, яку зазвичай давав тільки особливим клієнтам. — Тут мій особистий номер. Але не записуй мене по імені та прізвищу, добре? Треба бути обережними.

— Добре, я розумію, — вона ледь зітхнула, беручи візитівку. — Не хвилюйся, я буду обережною…

— Іди вже, — я усміхнувся. — А то точно не відпущу… І тоді плакало наше маскування.

Вона ще раз щасливо усміхнулася мені і вийшла з кабінету. 

Я, на диво, теж почувався дуже щасливим, а ще — був в передчутті нашого майбутнього побачення…

КСЮ

Я зайшла до бару і відразу побачила подруг — Ліля з Настею сиділи за нашим улюбленим столиком і махали мені руками. Підійшла і сіла біля них. Все ж це гарна ідея — піти розвіятись, у компанії мені стало трохи легше. От поки сиділа вдома, то місія собі не знаходила, бо всі мої думки крутилися лише навколо Саші. Я думала про те, що він зараз робить, чи він уже поговорив з тією дівчиною… Я навіть її імені не знала, але уявляла її нахабною розмальованою “Інстадівчиною” з великими губами і грудьми п'ятого розміру. Ну так, саме на таких зазвичай клюють чоловіки. Особливо, якщо в тих чоловіків дружина не настільки приваблива, розкута і сексуальна…