Розділ 4.

 Минув  тиждень. Я успішно здала сесію та спокійно можу готуватися до нового року. Про те з  моїх думок досі не виходить Максим,щодня одні думки лише про нього. Такі дивні відчуття ,що важко передати словами. Ми бачились лише один раз,але  як же ж він запав мені в душу. Його образ постійно перед моїми очима і я не маю уяви, як від цього позбутися: це починає зводити з розуму. Протягом цих днів ,я постійно очікувала від нього дзвінка,про те він так не зателефонував. Напевно я  не так сильно сподобалась йому як він мені. 

- Досить,Вікторія, в тебе  залицяльників багато,проживемо і без нього,- розглядаючи себе в дзеркалі,я промовила сама до себе,- не зациклюємося на одному та рухаємося далі ,- я посміхнулась, поправила сукню,взяла сумку та спустилась вниз. 

- Сестричко ,доброго ранку,-Влад сидів на дивані та пив каву

- Доброго,- посміхнулась я та присіла біля нього. –Фуу,Владіку ,шо це від тебе так парфумами тхне,-скривилась я та закрила ніс рукою.

- Нічого не тхне ,це дорогий парфум

- Ти що цілу баночку на себе вилляв? – усміхнулась я і трохи відсунулась від брата.

- Ай,іди куди йшла ,- відмахнувся він та пішов до кухні

- Та чо ти зразу дуєшся,- я пішла за ним ,-просто сказала що дуже різкий запах і не дуже приємний

- Що справді неприємний ? –він понюхав футболку

- Я хіба буду тобі брехати? Я ж як краще хочу,щоб дівки не повтікали від тебе – усміхнулась я

- І що ти порадиш?

- В мене є одні парфуми ,зараз принесу…- я швиденько принесла коробочку,- тримай.

Брат відкрив коробочку та трохи розпилив парфум на руку.

-Ооо,дійсно гарний запах

- Звісно,в мене ж кращий смак на парфум,навіть чоловічий,- я посміхнулась ,- а ти як не вмів вибирати собі парфуми ,так і не вмієш

- Тут ти права ….до речі звідки вони в тебе?

- Збиралась подарувати знайомому ,але не склалось у нас дружби,тому і залишились в мене …от і пригодились

- Що за знайомий? – Влад дістав з холодильника віскі та поставив дві склянки .

- То вже не важливо…було давно

- Не хоч розповідати? – він підсунув мені склянку з напоєм

- Можливо іншим разом ,- я посміхнулась ,- і дякую ,зранку не маю звички бухать,- я глянула на брата та вийшла з кухні.  Сьогодні у мене запланована зустріч з подругою. Я вже так давно не відпочивала морально ,що перед прогулянкою навіть хвилююсь. Дивні відчуття тривоги ,схоже на панічну атаку,але я швидко взяла себе в руки.  Через 15 хвилин їзди на таксі,я добралась до місця зустрічі.

                                                                         *****

-Ой…перепрошую,-я зіштовхнулась з незнайомою жінкою,від чого моя сумка випала з рук та звідти випало все ,що знаходилось в ній. Я мимоволі глянула на обличчя жінки і не повірила своїм очам: вона була схожа на маму. Вона швидким кроком направилась у протилежну сторону. Я припинила збирати свої речі та наздогнала ту жіночку.

- Мама ? – я торкнулась її плеча,про те коли вона обернулась,я зрозуміла,що помилилась

- Ми знайомі? – здивувалась жінка

- Вибачте …я обізналась,- посміхнувшись,я швидко підійшла до купки  своїх речей і  зібрала все до сумки. В голові було безліч думок і я зовсім не могла зібрати їх в одне ціле . Я вже було зібралась покинути це місце і піти додому ,але почула знайомий голос.

- Ей,подруго – до мене підійшла моя подружка Ніка,- я вже думала,що ти не прийдеш ,- вона міцно обійняла мене

- Ні …я просто …- все досі я не могла зрозуміти кого бачила і постійно оглядалась назад,надіючись знову побачити її обличчя .

- Ти чого? В тебе все добре? – занепокоїлась Ніка

- Не впевнена …здається я схожу з розуму ,- трохи посміхнулась я

- Заспокойся,я впевнена ,що це не так ….тому ходімо в кафе…вип’ємо гарячого чаю і ти мені все розповіси,- вона посміхнулась і ми попрямували до найближчого закладу,де я все розповіла,починаючи з дня,коли вперше побачила обличчя мами.

- Да,подруго…це дійсно дивно,- промовила Ніка,зробивши ковток смачного латте.

- З такими темпами я скоро зійду з розуму

- Це прозвучить дивно,а що якщо вона жива ? – цілком серйозно сказала подруга

- Не говори дурниць ,- я посміхнулась

- Подумай? На похороні гроб був закритий ,свідків аварії нема ,а тіло взагалі впізнав якийсь не зрозумілий колега твоєї мами…ніхто з вас не бачив її тіла і це може пояснити ,чому ти бачиш її на вулицях – на мить в словах Ніки я вловила дійсно логічний сенс,але швидко відкинула цю версію

- Там не було, що упізнавати,тому що тіло цілком обгоріло,- я починала злитися на подругу

- На твоєму місці,я б поговорила з батьком і не відкидала цю версію

- На твоєму місці,я б не говорила таких дурниць – я різко встала із-за столу ,- і взагалі,фільтруй те що ти говориш,- у цю ж мить я покинула заклад .

Моїй злості не було меж. Як вона посміла говорити такі речі? Навіть якби можна було припустити таку можливість,мама ніколи б так не поступила з нами .

Я швидкими кроками попрямувала на зупинку і знову зіштовхнулась з кимось.

- Що ж це робиться? – трохи нервово промовила я

- Все добре?-  Піднявши погляд я побачила його . Це був Максим. І  в цей момент  я забула про все.