Розділ 1

Сьогодні мені 23. І якщо сказати чесно - свій день народження я ненавиджу. Рівно три роки тому ,в жахливій автокатастрофі загинула моя мама. Це був не лише мій день ,а і її день народження також. Ця біль досі не вщухла ,а навпаки - здається,що з кожним днем вона стає сильнішою. 

Ранок цього дня починається як і кожного року. Вітання від друзів ,родичів і підписників в Інстаграм. Звісно,з усміхненими смайликами я всім відповідаю і роблю вигляд,що дуже приємно,після цього впадаю у роздуми і ранкові сльози болю. 

- Доброго ранку ,Вікторія ,- в кімнату зайшла Надія,наша хатня робітниця,- сніданок готовий і водій вашого батька уже чекає,- мило посміхнулась жінка 

- Дякую ,скоро спускаюсь,- я піднялась з ліжка та попрямувала до ванної. Почистила зуби та ще хвилин 5 дивилась у відображення зеркала ,доки мене не відволік телефонний дзвінок. Я глянула на дисплей ,де світився вхідний відеодзінок з Телеграму. Не замислюючись ,я відповіла.

- Хей,сестричко,довго не відповідаєш,- на тій стороні екрану ,усміхався голубоокий брюнет - мій старший брат Влад. Зараз він в Америці ,вже декілька років веде свій власний бізнес. Вдома буває рідко ,але я завжди люблю коли він приїздить ,з ним я почуваюсь краще ні ж зазвичай.

- Привіт ,старий ,як справи? - я посміхнулась у відповідь 

- Та які тут справи? Папери ,документи ,рутина....вже сил не вистачає,- засміявся він ,- ти як?Як настрій?

- Ти ж знаєш який у мене настрій в цей день...такий як і завжди

- Нічого не змінюється...зрозуміло....ти ,сестричко, давай не розкисай,бо в мене для тебе гарні новини

- Які ? Ти хочеш переписати на мене свій бізнес? - я присіла на крісло ,діставши електронну сигарету, зробила затяжку.

- Не дочекаєшся,- засміявся Влад,- але те, що жартуєш це вже добре 

- Ну так які новини?

- Через декілька днів приїду у відпустку

- Ооо,так це ж чудово...хоть якась хороша новина 

- Так і я ж кажу ,що хороша ...так що ,чекайте в гості ,квитки куплені і вже скоро буду у вас

- Супер ,- усміхнулась я,- вибач,Влад ,але треба вже іти ,а то зараз тато буде кіпіш наводити ,що я запізнююсь на сніданок

- Добре,мала ,до зустрічі ....і до речі з днем  народження,- і він швидко вибив. Брат завжди так робить,він знає ,що я не люблю привітань ,тому починає розмову з чогось нейтрального,а в кінці вітає та відразу скидає дзвінок. 

Я підійшла до шкафа,дістала чорну до коліна сукню,вона простенька ,з невеликим декольте ,довгий рукав і чудово сиділа по фігурі - це  була улюблена сукня мами,тому я завжди одягаю її в цей день. Зібрала красиво волосся і нафарбувала вії. Поглянула ще раз в дзеркало та спустилась вниз ,де за обіднім столом вже чекав тато. 

- Доброго ранку ,тату ,- я сіла напроти 

- Доброго ранку ,зачекався я тебе ,- тато глянув з під лоба 

- Вибач, з Владом розмовляла,- я дивилась на їжу ,але апетиту чомусь не було .

- Ну да,батькові звонити він не вміє...тільки сестра в нього,- він взяв стакан та наляв собі віскі. Тато завжди п'є в цей день.Хоча він ніколи не говорить про це,але по ньому видно,що йому не менш важко.

- Не починай ,будь ласка,- я надкусила трохи бутерброд ,- він сказав ,що через декілька днів приїде,тоді і поговориш з ним ,чому він тобі не телефонує

- Яка причина його візиту? -поцікавився тато

- Відпустка 

- Зрозумів....водій тебе вже чекає,- повідомив тато

- Ти знаєш,я сьогодні напепвно пройдуся,хочу трохи подумати на одинці ,- я схилила голову та зїла шматочок м'яса

- Як знаєш...- тато зробив ковток міцного напою,-я сьогодні буду пізно ,-він піднявся ,підійшов до гардеробної ,одягнув пальто та вийшов з будинку. 

- Я можу прибрати стіл? - підійшла Надія. Вона була милою жіночкою,мала не великий зріст ,трішки повненьку тілобудову та завжди усміхалась. Працює вона у нас вже майже 28 років і нас з братом вона доглядала все наше дитинство.Їй  близько 55 ,а на її скронях вже виднілась сивина. Ми з братом жартуємо,що це ми добавили їй сивини своїми вічними дитячими проблемами.

- Так...дякую ,Надіє,все було смачно як завжди,- я посміхнулась та встала з-за столу.

- Вікторія,- позвала вона мене

- Так ,- я обернулась

- Маю для тебе не величкий подарунок,-усміхнулась вона і швидко потягнула руку до кишені

- Ви ж знаєте ,що я цього більше не люблю,- я трішки розізлилась

- Цей вам сподобається,- вона підійшла ближче та протягнула коробочку. Я відкрила і на моєму обличчі зявилась посмішка.

- Це ж мій кулон ,який мама подарувала мені в тей день?! - я зраділа та одночасно сум заполонив моє серце,- я думала ,що втратила його....дякую,- я обійняла Надію

- Вона завжди житиме у твоєму серці,- прошепотіла жінка. Мені здавалося,що вона єдина ,хто завжди розумів і підтримував мене.

- Дякую,- я відійшла від жінки та попрямувала до гардеробної. Дістала пуховик ,так як на вулиці 16  грудня і термометр показує -15. 

Я вийшла з будинку ,на вулиці було неймовірно красиво після нічного снігопаду,а повітря було свіжим і чистим.

По дорозі до кладовища,я зайшла в магазин квітів,купила улюблені ромашки мами. Також зайшла в маркет та купила цукерок та мандарин.

Вийшла з магазину і в мене перехопило дух - на тому боці дороги стояля мама,така ж як і колись ,навіть зачіска та сама і черевики, і пальто. Вона дивилась чітко на мене.

- Мама? мама,я не вірю це ти? ,- пролунало з моїх вуст,я була шокована і водночас схвильована,я не вірила своїм очам. Через секунду я почала перебігати дорогу ,як почула гудок машини ,повернула голову на звук та вже було пізно.