Розділ 4.

Ми приїхали у відділок і мене дуже здивувало, що Пілот хоче поговорити зі мною. А ще більше здивувало, що керівництво дозволить це зробити, бо коли я хотіла з Аліною поговорити, мені заборонили.

— Адо, ти маєш вияснити в Горація дізнатись чи є у нього спільники, бо на час інших вбивство, у нього є алібі. Який мотив тих вбивств, яке знаряддя вбивства?

— Я зрозуміла.

Та, чесно кажучи, ще я розуміла, що Горацій, не просто так мене покликав. І пам’ятаю, слова Воді, що він не вбивця.

Зайшла до невеликої закритої кімнати, де був стіл та крісло, на якому сидів неймовірно гордий і безстрашний чоловік. Бо, зважаючи на ситуацію в яку він потрапив, в його очах не було й краплини страху, а тільки гордість, впевненість, незламність і щось ще...

— Чому ви хотіли поговорити зі мною? — я одразу перейшла до діла, не хотіла тягнути час й ходити кругами.

— Тому, що ви єдина хто зрозуміє мене, — я глянула на його праву руку, яка була пристебнута кайданками до столу. Він помітив мій погляд і посміхнувся.

— Міра безпеки. Слідчий Сергіїв, думає, що це втримає мене. Щось життя його нічого не вчить. Правда?

Я дивилась на цього красивого чоловіка з такою правильною, античною зовнішністю, трішки навіть грецькою, бо шкіра смуглява й великі чорні очі, наче оливки. Та й ім’я в нього точно не українського походження.

— Скільки вам років? — запитала, хоча насправді, не дуже то й хотіла чути відповідь. Мені набридло, що довкола мене одні первісні істоти, які народились ще до моєї ери. Як динозаври... В думках пожартувала й посміялась сама з себе.

— Дуже багато.

— Хто вбиває дівчат і збирає чотири стихії м?.. — замовкла, бо слово магія у відділку, точно зайве.

— Мій брат. Для мамочки старається, яка у свою чергу, для Темної.

— Ви син Медеї... Якого за легендою вона вбила, як і вашого брата.

— Браво. Ви дуже кмітливі й швидко склали все до купи.

— Ви теж допомагаєте мамі?

Про те, що, насправді, Медея не вбивала своїх синів, читала не раз. Що цю інформацію поширили письменники того часу, яким здався такий поворот, драматичним та непередбачуваним. Тому вони й приписали Медеї цей злочин, як і багато інших. Це підхопили художники... Як воно все просто відбувається, інформація, перетворюється на дезінформацію, яка наділена великою силою...

— Ні. Не допомагаю. Я відлучився від сімейної традиції, сіяти зло на землі, близько півтори тисячі років тому.

— Цікаво, чому це раптом? А ще мені цікаво, ви не хвилюєтесь, що нас почують?.. Бо ми у відділку поліції.

— Я? Боюся? — він засміявся,— Я вже давно, нічого не боюся. Тим більше - нікчемних людей. Вони навіть не бачать, що довкола них відбувається. Навіть, якщо б це було перед їхнім носом. Люди такі, люди... Їхній мозок просто виключається, коли вони бачать щось надприродне. І говорять, що це не можливо, а винуватця просто називають божевільним. Ось так...

— Як мені знайти вашого брата?

— Брат і Медея, є ручними собачками та заручниками Темної і роблять це все для того, щоб зняти захист із...

Із? Він замовк, а я навіть ближче нахилилась до нього, щоб почути...

— Лісу.

Почувши слово “ліс” аж відсахнулась, наче мене по обличчю вдарили. Мій ліс! Мій лісовий! Моя хатина! Мої дерева, які дихають та мають свідомість! Мої магічні істоти! Мої вовки! Як боляче це чути, а ще усвідомлювати, що стільки смертей, невинних жертв і все для того, щоб зняти захист з мого лісу.

 — “Класна” у тебе сімейка... — мені важко було говорити, тим паче, віджартовуватись.

Боляче і Горацій це бачив.

— Моя, ще нічого, а от у Гекати, куди красномовніше.

Я нічого не питала про Гекату, але Горацій чомусь вирішив мені про неї нагадати...

— Її батьками були титани Перс і Астерія – втілення споконвічних, хтонічних сил. Сподіваюсь, термін "хтонічні", про щось тобі говорить? — Іронічно підмітив чоловік, наче бажаючи мене уколоти та натякнути, що я невіглас. — Найчастіше її зображали з факелом в руці. Статуї Гекати ставилися на перехрестях, щоб охороняти від зла. У той же час саме її звинувачували в божевіллі й появі привидів. Пізніше Геката стала покровителькою чаклунства і праматір’ю всіх чарівниць. Вона несла відповідальність за людей, яких охопило божевілля, або одержимість якою-небудь ідеєю. Геката вважається матір’ю Емпуза – чудовиська, що приймає ночами вигляд чудної діви, яка захоплює подорожніх. Емпуза палає жаром, а її одна нога – мідна. Дочкою Гекати є чудовисько – Сцилла. Вважалося, що Геката бродить вночі по дорогах зі свитою собак та з душами померлих й іншою нечистю.

— Дякую, за цікаву інформацію, та...

— Потім зрозумієш...

І тут ми почули виття собак, що наче перекликалися між собою і наближалися до нас, бо гавкіт все наближався. Відчинились двері й зайшов Кирило, а за ним Ілля, вони були дуже чимось стривожені. В цей момент, зникло світло і, вже за три хвилини суцільного хаосу, з’явилось знов. Від картини, яку я побачила, я сповзла по стіні й затулити рота рукою, щоб не заверещати. За столом сидів Горацій, славнозвісний — Пілот і красень та впізнати його було не можливо... На ньому не залишилось живого місця, все виглядало так, наче на нього напала зграя голодних собак і...

— Адо?..

Кирило допоміг мені піднятися і вийти з кімнати. У відділку відбувався повний безлад. Усі намагалися вияснити, що відбулось, бо техніка вийшла з ладу, світло досі мигало, аварійна служба вже працювала, намагаючись відремонтувати, та не могла нічого пояснити. Відео моєї розмови з Горацієм — щезло. І добре, що свідки є, а ж два слідчих, які зайшли у кімнату допиту, якраз перед зникненням світла, коли Пілот ще був живий. Та, це все досить складно... Бо хтось же його вбив? Мені здається, що вбити когось настільки «стародавнього», як показує та доказує практика, не легко. Знаю точно, що Горація вбило щось надприродне і, скоріш за все, хтось з його сімейки. Тільки як це пояснити у відділку?