Розділ 20.

Сіла в авто й закрила обличчя руками. Не хотіла плакати. Не хотіла впускати в себе паніку. Та, стриматись не змогла, сльози котилися та котилися і я, час від часу, жалібно схлипувала. Так просиділа поки не виплакалась. Поки не виплеснула негативні моції.

— Ще довго будеш рюмсати? — підстрибнула й айкнула, від несподіванки.

— Ти як тут?.. — налякалась не на жарт, та Водя, не почувався винним за це, а невдоволено на мене дивився.

— Те, як я тут, це найменша з наших проблем, повір. Мене більше цікавить інше питання. Чим ти думала, коли сама йшла до Медеї? Га, Адо? Ти смерті шукаєш? Чи думаєш, що жити так як я, краще? Тоді розчарую тебе і запевняю. Ні! Не краще! Я живий мрець, із залишками магічних сил, які були у мене ще за життя. Та, більшість трюків, я опановував не за одну сотню років. Але найгірше те, що я не відчуваю як жива людина, бо я мертвий, як ти, мабуть, здогадалась. Мої рецептори не відчувають смаку. Шкіра не відчуває тепла. І, якби мені не було холодно, зігрітися я не можу. Про душевні почуття взагалі мовчу... Спочатку, після смерті, в мені була ціла безодня пустоти, яку я нічим не міг заповнити. Нічого не викликало в мене радості, щастя, злості, гніву, любові... Та, пройшовши неймовірно довгий шлях, із величезною кількістю років, століть, тисячоліть, я навчився відчувати. Відголоски дуже мізерні, слабкі та, це краще ніж нічого. А ти... Змушуєш мою душу хвилюватись і я неймовірно радий цьому відчуттю. Ти особлива. Повір, я знаю! Тому, не дам тобі, через власну дурість — загинути. Чуєш мене? Не дозволю! Потрібно буде, - замкну на дні озера.

Усю цю промову сиділа мовчки й тільки зрідка кліпала.

— Як ти мене знайшов? І, чому не зайшов до Медеї, раз так хвилюєшся?

— Медея, захистила свою територію від нежитів. Тільки нежить, створена нею особисто може зайти, із персональними тавром, “підписом автора”. Тому прийти тобі на допомогу, я не міг. Вона щось тобі зробила?

— Нічого. Та тримає у полоні Кирила і хоче щоб я привела їй Аліну. Тільки тоді вона його відпустить. Якщо з Кирилом чи з Аліною щось трапиться, це буде на моїй совісті. Я не бачу жодних варіантів щасливого фіналу в даній ситуації. Водю, а можливо якось зняти захист з дому Медеї? — запитала я.

— Будь-які чари можна знищити чи обійти, — загадково проговорив водяний.

— Тож, як можна обійти захист Медеї?

— Краще скажи мені, що воно тобі дасть?.. Бо я пропоную погодитись на умови Медеї й віддати їй Аліну.

— Що? Ні! Нізащо! Я ніколи не поступлю так. Я не зможу. Я не хочу обирати. Хто я така, щоб прирікати когось на смерть? Щоб обирати кому жити, а кому?..

Стоп! А хто сказав, що Медея уб’є Аліну? І навіщо їй Аліна?

Завела авто й поїхала у ліс. Треба буде поговорити з Аліною. Здається, що вона щось приховує, бо щось занадто наполегливо її розшукує чаклунка, а Аліна ж казала, що зовсім не знайома з Медеєю. Спочатку Макса відіслала на її пошуки... Для того, щоб визволити Аліну, він убив усіх в лікарні. А тепер Медея, шантажує мене та утримує Кирила. Чомусь занадто багато зусиль витрачається для цього? Для початку, потрібно поговорити з Альою. Бо, щось тут не сходиться...

Подзвонив мій телефон, на дисплеї висвітило - робота. Мені повідомили, про нове вбивство, а ще сказали, що слідчого Кирила немає і його підмінятиме Ілля Стрілець.