Розділ 2.

Я зайшла до своєї квартири, яка знаходиться на останньому поверсі й має вихід на дах, де розмістився мій персональний сад. Невеличкий, та тут було багато чого потрібного, корисного і... Ну, не можу я без рослин, душа потребує природи. Я ж дріада, мені необхідний ліс. Піднялась східцями на дах до свого міні садочку, який вже потрібно полити, а заодно можна й подумати про божевільного психопата, якого потрібно знайти. Глянула на нічне місто, яке жило своїм метушливим життям, він зараз десь там, можливо шукає наступну жертву. Підійшла до беладони, потім до аконіту і... В мене виникла ідея. Дивна. Божевільна, взагалі не знаю чи ще спрацює, та варто спробувати.

Уся природа, трави, дерева, кущі, це ж одна жива система, яка пов’язана між собою, тому, увійшовши в неї, я зможу вислідити вбивцю. Він ж сам готує отруту... У цьому я не сумнівалась. Присіла на дерев’яне крісло, взяла в руки горшки з беладоною та аконітом, з яких йшла магічна енергія, й ніжно доторкнулася до них пальчиками рук. Заплющила очі, й занурилась в інший світ.

Не людський... Там правила природа. Вони утворювали величезну мережеву систему. Подумала про сьогоднішнє місце смерті, відтворила спогад її крові з частинками отрути і... Почала шукати вбивцю. Не знаю скільки це зайняло часу, бо час в моїй голові наче зупинився... Та, коли побачила старшу жінку неприємної зовнішності, яка зрізає листя беладони й аконіту і проводить з ними ритуал, щоб отримати отруту, зрозуміла, що це вона... Розплющила очі, й таке відчуття, наче виринула зі сну. Постаралась відтворити деталі, які допоможуть знайти цю жінку. Здивована що жінку, чомусь я вважала, що це чоловік. Та деталі вислизали від мене, тікали, як пісок між пальці. В цій справі точно замішана магія, яка заважає мені у всьому розібратись та знайти вбивцю. А якщо моя теорія, про спільників є вірною? Якщо?.. Як багато запитань і мало відповідей...

***

Поки не розберусь з цією справою до лісу не поїду, твердо вирішила я, заходячи до кабінету Сергієва, який уже отримав результати експертизи.

— Адо, ти, як завше, не помилилась. І друга жертва була отруєна тією ж отрутою що й перша.

— І тобі доброго ранку, Кириле! — не дивно, що він досі не одружений.

Живе роботою, думає тільки про справи, нерозкриті вбивства, докази.

— Не до привітань, — грубо відповів він.

У двері постукали й увійшли, не чекаючи відповіді.

— Приніс фото, як ти просив, — зайшов Дмитро, повна протилежність Кирила.

Веселий, товариський, любить поговорити й пофліртувати.

— Адо, маєш гарний вигляд, і колір волосся тобі личить.

— Дякую.

Не впевнена, що виглядаю гарно, бо не вдягаю нічого супер модного, відкритого, а щось просте, зручне. Сьогодні мій вибір впав на темно синю сукню до колін, з рукавами пів чверті. А волосся просто розпущене, бо заплести його не можу, воно не слухається й весь час вилазить з будь-якої коси.

— Я уже склала список де вирощують трави з яких виготовили отруту.

Так, склала, пів ночі просиділа, бо запам’ятала на задньому фоні жінки стелажі, як у крамниці, тому зробила висновки, що це крамниця лікарських трав.

— Тоді вперед перевіряти, — сказав Кирило, без ентузіазму, — Та спочатку зайди до керівництва й владнай бюрократичні питання.

Питання з офіційним працевлаштуванням швидко владнала, бо мене взяли як помічника, тому графік був досить вільний, і вийшла з будівлі, де на мене чекав Кирило, який був чимось незадоволений. Та своє незадоволення, він виразив не одразу, а після десяти хвилинної мовчанки.

— Адо, переглядав нещодавно справу нашої першої зустрічі... — ой, вже мені ця розмова не подобається, — І досі відкриваю для себе щось нове й не зрозуміле. Куди ж зник старший слідчий, батько Марка? Пройшло ж скільки років... А той ліс прочісували дуже ретельно. Звідки взявся той звір, бо вовком його назвати важко? І хто ж їх вбив, звіра та Марка? Рани, ну дуже дивні, жодна відома зброя не може такі завдати. Чому не вбили нас?

І що маю на це сказати? Питань в Сергіїва і справді багато...

— Дріада... Я дивився в інтернеті визначення твого імені. Не розумію, як тебе могли так назвати? І твоя поведінка не стереотипна. Ти часто пропадаєш, їздиш в якусь глуш, сидиш у селі, що у лісі. І ти, до-речі, наперед виписала номери крамниць з травами, хоч експертиза крові прийшла тільки сьогодні.

 Він знову зробив паузу. Вона була гнітючою, насиченою підозрами та недовірою до мене. Що я могла на це все сказати? Його доводи розумні, він вірно все підмітив. Та, не зважаючи на це, пояснювати я нічого не збиралась. Це небезпечно й порушує головне правило магічного світу

— А чим тобі не вгодило моє ім’я? — вирішила віджартуватись.

— Ти жартуєш? Називати дитину «Духом дерева» це... Вершина екстравагантності.

— Чому це раптом? Зате оригінально! Чи ти знаєш ще хоч одну дівчину, яку звати Дріада? — я посміхалась, мені було навіть приємно. Стільки уваги від такої серйозної зануди, як Кирило Сергіїв.

— Слава Богу, що не знаю!

Авто зупинилось перед захаращеною будівлею в якій і знаходилась крамниця. Ми зайшли в середину, нас зустріла престаріла жіночка. Я одразу зрозуміла, що вона не та, яку я шукаю, як і крамниця, зовсім не така. Та, незважаючи на це, я мовчала, коли Кирило розпитував стареньку про беладону та аконіту й про отруту з них. Одним словом, він ставив стандартні запитання. І уже в шостій крамниці отримував схожі відповіді. Що ці трави ми використовуємо в лікувальних цілях, отруту не виготовляємо тим більше на замовлення. І взагалі, ні беладону, ні аконіт нікому не продавали, ці трави не користуються популярністю.

Зайшовши у восьму по рахунку крамницю, що знаходилась далеко від міста, я одразу зрозуміла, що це вона. Що це саме те місце і що тут небезпечно. Моя шкіра вкрилась мурашками, а інстинкти загострились. Сама крамниця не схожа до попередніх. Вона була скоріше житловим будинком та не в найкращому стані. Довкола будинку виріс високий густий чагарник чортополоху. Я добре знаю де ця рослина зростає і чому... Росте він в недобрих місцях, захищаючи наш світ від зла. По цій рослині судять про людей. Якщо біля будинку зростає чортополох – або люди злі, або місце недобре. В цьому випадку і те й інше. Мене це насторожило. Витягла з сумочки мішечок з травами, що захищають від злих сил: звіробій, полин, кропива й затиснула у руці.