Вільна

Від третьої особи

В кімнату зазирали перші промені сонця. На ліжку лежала дівчина з каштановим волоссям, яка неспокійно крутилась уві сні. Там, у світі мрій, вона бачила хлопця, з яким у неї просто не мого бути ніякого майбутнього. Вона бігла за ним, але не могла наздогнати.

На жаль, цей сон їй снився дуже часто, і якщо б дівчина не зустрілась з цим хлопцем тим злопам'ятним літом, все було б чудово.

Ліна

- Знову цей сон, як же він мене виснажує. Чи забуду я його коли-небудь? – ці слова вертілись на язиці кожен раз, як тільки я прокидалась. – Скільки можна? Я ж не бачилась з ним майже рік, а він мабуть, до сих пір з нею.

Піднявшись з ліжка, я пішла до ванної кімнати, щоб привести себе до ладу. Коли я глянула на себе в дзеркало, то побачила звичну картину: синяки під очима, розпатлане волосся і погляд, який віяв пустотою.

Швидко одягнувшись, я пішла на кухню, щоб поснідати. На столі я побачила записку від мами, яка повідомляла, що вона вже пішла на роботу. Боже, як прекрасно, що сьогодні субота, і не потрібно бути в гарному настрої перед одногрупниками і ховати той біль, який приносить кожен ранок. В цей день я можу бути повністю собою.

Поснідавши, я піднялась до себе в кімнату, і мої руки відразу потягнулись до моєї заповітної речі – щоденник. Він був ближче, ніж мої подруги, тут я відкривала душу, розказувала, що відчуваю насправді. Перевернувши черговий заповнений аркуш на новий, я мимоволі згадала, що було тоді, тим літом.

16 липня 2015 рік.

«Боже, невже Денис звернув на мене увагу? Він завжди відносився до мене, як до подруги. Ми з ним завжди сміялись, жартували, тобто були друзями, принаймні я для нього…»

Все було як зазвичай. Після клубу ми постояли, поговорили хвилин десять и почали розходиться по домівкам. Сьогодні наші друзі пішли раніше, а ми пішли додому вдвох. По дорозі ми сміялись, розповідали веселі історії з життя. Денис ділився зі мною проблемами з дівчиною, а я слухняно слухала його.

Стало холоднішати, він взяв мене за руку, і по моїй шкірі наче пробігло тисячі мурашок. В душі я раділа, як мала дитина. Денис це помітив і зупинився, взявши мене за підборіддя, він притягнув до себе і з ніжністю поцілував. Ті почуття були неймовірними.

Мої ноги підкошувались, але я старалась цього не показувати. Перервавши поцілунок, хлопець подивився мені в очі і посміхнувся. Решту дороги ми пройшли мовчки, на моєму лиці розквітла посмішка, оскільки я так довго мріяла про цей поцілунок, і це нарешті сталося.

Денис зжав мою руку, але не дивився на мене. Коли ми дійшли до мого будинку, він поцілував мене ще раз, але більш розкуто, притискаючи до себе. Я відповідала на поцілунок, як могла, зі усією пристрастю і ніжністю одночасно.

Його руки почали блукати по моєму тілу, від чого мені конкретно зносило дах. В одну мить, в голові щось клацнуло, і я згадала, що в Дениса є дівчина, тому швидко відсахнулась від нього. Він глянув на мене нерозуміючим поглядом, на що я повідомила, про неможливість продовження нашого поцілунку.

Денис сказав, що ця дівчина не важлива для нього, і що я йому подобаюсь більше. Від цих слів мене розперло від щастя, адже я скільки мріяла почути щось подібне, а що вже говорити про сам поцілунок.

Мої роздуми перервав телефонний дзвінок. Денис відповів на дзвінок і почав говорити зі свої другом Романом, а після цього сказав, що йому потрібно йти додому, так як його там чекали друзі.

Поцілувавши мене в щоку, він попрощався, а я щаслива зайшла до будинку, і побігла ділитися емоціями з щоденником… Цікаво, що принесе мені завтрашній день, і як тепер ми буде спілкуватись з Денисом? Як він поведе себе зі своєю дівчиною? Я надіюсь, що все буде добре. Так, вже пізно і потрібно лягати спати, так що, надобраніч, мій щоденничок.»

Таак, прочитавши ці рядки, я тепер розумію, якою я була маленькою та наївною. Недовго думаючи, я пішла на кухню, щоб ще чогось перекусити. Заглянувши в холодильник, я там побачила піцу. Взявши її з собою, я повернулась нагору, щоб знову проливати сльози над своїм нікчемним життям.

21 липня 2015 р.

«Я мабуть, найщасливіша людина на світі. Після того вечора з поцілунком ми з Денисом почали зустрічатися. Всі помічали мої зміни в характері, я стала ще більш відкритою, сяючи своєю посмішкою завжди та всюди. Я навіть мало звертала увагу на підколки Романа та Сергія, хоча вони за ці чотири дні не погано потріпали нерви з приводу і без.

З Денисом ми цілими днями та вечорами проводили час разом. Знаходившись в його компанії, я так сильно цим насолоджувалась. Єдине, що мене засмучувало – після прощання зі мною, його гульки продовжувались. Але забороняти йому це я була не в силах.

Кожного разу ми розмовляли про все. Поцілунки приносили мені неземне задоволення, тому я була повністю щаслива, не дивлячись на доволі короткий термін наших відносин. Побачення вже на носі, і мене розпирає від цікавості, куди ми сьогодні підемо. Бувай, мій щоденник, я побігла збиратися.»

Мабуть, найцікавіше в цій всій історії було те, що я дійсно була щасливою, чи мені так тоді здавалось, адже до Дениса я ні з ким не зустрічалась.

Скоріше за все, що це перше кохання буде переслідувати мене все життя, від чого веселіше не стає.

1 серпня (ніч)

«Чому та виходить? Чому людина, яку ти вже майже кохаєш, робить тобі боляче? Чому цьому світі немає справедливості?

Сього вночі сталась наша перша сварка. Ми посварились через те, що я всього на всього трішки приревнувала (можливо без причини) Дениса до колишньої дівчини, але слова, які я почула в результаті, збили мене з толку. До того ж, що я повинна робити, якщо ця лахудра до нього залицялась? На дискотеці вона підходила не раз і притискалась до нього з відкритою хіттю, однозначно бажаючи затягнути його ліжка, а я стояла в стороні і спостерігала за цим всим зі сльозами на очах. Ні, я не плакала, просто очі були на мокрому місці, і мені хотілось втікти звідти, але моя подруга Аня вмовила мене залишитись і поговорити з Денисом.