«Привіт, Вікторе! Пишу тобі цього листа, тому що щаслива. По-справжньому. Мені не хочеться тікати від нього. І в майбутньому точно цього не станеться, адже я знайшла те, чого шукала ці два місяці. Своє місце. Я там, де мені добре.
Дуже сподівалася, що ми з тобою більше ніколи не побачимось, проте попереду ще розлучення. Якщо можеш, то зроби це без моєї участі. Мене не цікавлять твої гроші, житло чи автомобіль. Все це – ніщо у порівнянні зі справжнім щастям.
Проте речі свої я все ж заберу. Можеш зібрати їх та залишити в коридорі, можеш не збирати. Як хочеш. Не знаю, коли це станеться, тому доведеться тобі трішки об них поспотикатися. Знаю, що викинути їх не посмієш.
Хотілося б тобі побажати чогось приємного, та в мене немає фантазії та бажання. Мабуть, через те, що ти для мене досі неприємний, хоча вже й не такий огидний. Я намагаюся бачити в людях краще.
Мені прикро, що все так трапилось. Вибач за це. Але я б нічого не змінила, бо егоїстка. Сам знаєш.
І наостанок хочу тебе попросити не вбивати дитину. Повір, немає нічого прекраснішого, ніж їхній сміх.
Прощавай.
Твоя колишня.»
________
Вітаю, любий читачу! Книга "Поневолена" , про Карину, що завагітніла від Віктора, уже на сайті. Підписуйтеся на сторінку, аби не пропустити новин! Дякую, що прочитали мою книгу❤
#558 в Жіночий роман
#2031 в Любовні романи
#985 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 02.10.2021