Глава 14

Квітка та Яскрава звикли бути разом. Квітка все менше дратувалась від присутності Яскравого, а Яскрава все більше звикала до гострої мови своєї супутниці. Чим більше Яскравий спостерігав за чорною кішкою, тим більше вражався нею. Він розумів, що вона справжня племінна, розмови, звички, характер. Тільки в племені вона все могла отримати. Він знав що Квітка з племені, кішка не особливо це приховувала, навпаки, при кожній згадці свого племені, вона пишалася своїм племенем. Яскравий трохи заздрив кішці, він теж любить своє плем'я, але йому нема чим похвалитися. Його життя там було нестерпним. Його батько до своїх дітей ставився як продовження роду, батьківського кохання як такого, ні Яскравий, ні брати з сестрами не відчували. Більше того, деякі сестри люто ненавиділи батька за те, що він видав їх заміж за нелюбимих лише для того, щоб укласти мир з іншими племенами. Яскравий був упевнений, що у племені Квітки все інакше. У неї дбайлива, любляча сім'я. Але навряд чи Квітка почала б йти з племені, маю таку родину. Значить у її сім'ї теж не все гладко? Можливо, їй теж жилося не солодко з родиною. Рудий був упевнений, що Квітка з простої родини, а не як вона з королівського подружжя. Скільки всього їм доведеться дізнатися один про одного. А головне Квітка має неодноразово зустріти своїх далеких родичів у подорожі. Можливо, завдяки цим зустрічам, чорна принцеса зможе здійснити свою мрію, створить своє власне плем'я або клан. Якось Яскравий вирішив зробити Квітці приємне, щось спіймати на вечерю. Наказавши кішці чекати на нього, охороняти їхнє місце ночівлі, рудий поскакав у ліс, полює. На жаль, полювання у кота не задалося, то миша втече, то ще хтось у нору заскочить. Раптом кіт побачив вгодованого зайця, рудий твердо вирішив добути його на вечерю. Але й тут на нього чекав провал. Як виявилося пізніше, не один він побачив цього зайця. Другим мисливцем виявився Горіх, який з волі долі опинився у цьому лісі. Обидва коти одночасно стрибнули на свою здобич, тим самим зіткнувшись один з одним. Для зайця це рятівним, він спритно зник у норі. Впавши на землю, коти відстрибнули один від одного. Шалено шипаючи від обурення. Вони вмить стали в дугу

-Лісій послід, ти злякав мою видобуток! -Запишів Яскравий, гнівно бив себе хвостом

-Нічого подібного! Це ти накинувся на мою дичину! Я раніше за тебе сюди прийшов!

-Звідки тобі знати хтось раніше прийшов? Ти мене не бачив як і я тебе!

-Бачити не бачив, але зате відчув твій запах, ти смітниками смердить! Дивно, як заєць тебе не почув. Ще б трохи і він був би моїм, якби ти не завадив!

-Сам те теж не ромашками пахнеш! Так що це ще питання хто чим смердить!

Горіх наїжачився, але через хвилину заспокоївся - Розійдемося мирно

-Мирно? Пф! Ще чого захотів! Ти злякав мою здобич, а її я збирався подати своїй коханій! Через тебе їй доведеться голодувати. Я тебе так просто не відпущу!

Горіх смикнув вухом -Якщо з тебе такий мисливець, то я співчуваю твоїй кішці. Їй краще самій ловити, ніж сподіватися на допомогу свого друга - з глузуванням промовив кіт

-Що!? Та як ти смієш! Я чудовий мисливець! Це ти винен. Я викликаю тебе!

Смугастий похитав головою: - Я подвійно співчуваю твоїй подрузі. Ти не тільки поганий мисливець, але ще й дурний. Скоро ніч, ми обидва голодні, шукаємо собі їжу. Краще не гаяти час, зловити те, що ще можна зловити і лягти спати. Прощавай, кіт!

Горіх розвернувся, щоб піти геть, але Яскравий не збирався так легко відпускати свого кривдника.

-Я вже сказав, ти так просто не втечеш! Я провчу тебе, щоб більше не псував полювання!

Горіх глибоко зітхнув, кіт зрозумів, що з рудим марно розмовляти. Принц встав у бойову стійку, приготувався. Яскравий негайно знову кинувся на смугастого. Після двох ухилів Горіх був збив з лап, коти вчепилися. Почали дряпатися, кусатися, шипіти. Квітка похмуро лежала на підстилці, яку спорудила з листя. Яскравий все не приходив з полювання, чорна принцеса подумки почала згадувати його всіма непристойними словами, які знала. Почекавши ще кілька хвилин, кішка вирішила більше не чекати Яркого, а самої що-небудь зловити. Зробивши кілька кроків у ліс, кішка почула якийсь шурхіт. Принцеса зраділа, подумавши, що це її майбутня їжа, почала тихо крастись. Чим ближче кішка наближалася, тим більше дивувалася, що може так дивно шарудити? Вирішив визирнути зі своєї засідки, кішка була вражена. Яскравий б'ється з якимсь котом, замість того, щоб полювати. Спочатку Квітка вирішила не втручатися, як раптом незнайомець повалив Яскравого на спину і заніс лапу. Квітка не могла допустити, щоб її провідника вбила волоцюга. З військовим кличем, кішка вистрибнула із засідки, скинувши незнайомця з Яркого. Рудий миттю підвівся на лапи. Кіт зрадів, що Квітка вчасно з'явилася

-Ось як ти полюєш!? Я сиджу голодна, чекаю, коли ти повернешся з полювання, а ти тут!?

Радість вмить спала з рудого морди, принц зрозумів, що невиправдавши очікування кішки

-Квітка, все не так! Це він винний! Я давно міг повернутись. Це все через нього!

-У тебе весь час хтось винен крім тебе! -Шикнула кішка -Обов'язково битися!?

-Квітка? -Здивовано промовив незнайомець -Квітка, невже це ти? Отак зустріч!

Принц та Принцеса здивувалися. Квітка повернула голову до незнайомця, примружилася.

-Горіх?! Бути не може! Ти як тут виявився? Чому не.. У племені?

Смугастий підійшов ближче - Значить цей кіт тобі ловив зайця? Не знав, що в тебе вже є пара. А ти швидка, Квітка. Коли встигла сім'єю придбати?

-Що? Стривай, про що це ти? Якою ще сім'єю? -чорна перекладала погляди

-Ну цей, мишеголовий сказав що полював для своєї коханої. Тобі?

-Пф!-Резко обернувшись до Яскравого -З якого часу я твоя пара?! голову, що без нього я слабка, беззахисна кішка, яку в усьому треба опікуватись. довести, що він краще за мене полює. Але бачу що і в цьому ти мені програв?

-Ти слабка, беззахисна? -Горіх вибухнув сміхом -Хто-хто, але тільки не ти! Та ти будь-якій кішці даси фору, у всьому! Друг, ти не на ту кішку напав. Квітка не така