Глава 9

Пройшло багато часу з дня втечі з племені "Зоряний Час". З того часу Квітка та Яскрава не розлучалися. Кіт запропонував кішці свою допомогти, супроводжувати її, адже він уже не раз бував у подорожах. Кішка добре подумавши вирішила, що допомога рудого їй не завадить, до того ж кіт добре розбирався в міському житті, в будь-якому випадку його порада не буде зайвою. Квітка не розглядала Яскравого як свого майбутнього чоловіка, для неї він був просто друг, втім як свого друга кішка не сприймала, великою мірою вважала його своїм помічником. Про своє походження Квітка замовчувала, вона не бачила потреби відкривати коту всю правду. Яскравий на відміну від Квітки, розглядав її як майбутню дружину, хоч спілкуватися з нею було дуже важко. Щодня що не діалог, то перепалка. Обидва були з поганим характером. Яскравий вважав, що Квітка без його допомоги пропаде, адже він не знав про те, що в минулому Квітка виграла випробування на право стати наступницею трону. Квітка в свою чергу злилася через часті настанови кота, її сильно дратувало те, що кіт продовжує сприймати її як тендітну кішку. Вона не раз, щоб довести свою сміливість, розповідала йому про те, як допомогла племені, і вигнала лисицю геть із лісу. Кіт лише наполовину вірив у її розповіді, адже за своїм досвідом знає, що з лисицями нелегко мати справу. Яскравий вважав що кішка нездатна дати відсіч рудій хижаці через свою тендітну статуру. Про своє власне плем'я Квітка продовжує мріяти. Кішка вірить у те, що світом розкидані її далекі родичі. Її мета зібрати всіх родичів в одне плем'я або в клан, все залежить від прихильності Предків. Яскравий не міг до кінця зрозуміти навіщо це потрібно Квітці, так само не вірив у те, що хтось захоче бути під керуванням кішки. Адже в його племені трон Короля може зайнятий тільки принц, доля принцес виходити заміж і народжувати спадкоємців. Він не був прихильником цієї ідеї, вважав її божевільною, був упевнений, що не кожен кіт погодиться підкорятися кішці, адже для справжнього кота підкориться кішці, це теж саме що програти слабаку, ганьбу на все життя, жоден справжній кіт не піде на таке. Квітка не дуже прислухалася до думки рудої, вона була впевнена в успіху своєї витівки. Завдяки Квітці, Яскравий кинув звичку підбирати всяку гниль як їжу. Спробував спійману мишу, кіт згадав наскільки смачна дичину яку спіймав своїми лапами, вона не зрівняється з тими недоїдками у сміттєвих баках у місті. Помалу кіт повертався до життя племінного кота. Кінець наприкінці Яскравий зізнався собі, що від Квітки все-таки є користь, вона з тих хто свято вшановує племінне життя. Рудий навіть відчув за собою сором, за те, що стільки на стільки років відмовився від племінного життя. І все-таки йому подобалося жити життям волоцюги та одинаки. Сам собі хазяїн, ніхто тобі не вказує, ніхто не забороняє. Іноді він кішку називав одинаком, або бродягою, що її дуже злило

-Не смій мене порівнювати з тими блохатими волоцюгами! -Оскалилася Квітка -Вони нічого не розуміють у племінному житті! Вони не знають як влаштоване наше життя! Ти теж племінний! Ти не повинен захоплюватися таким життям, ніж воно краще в племені?

-Квітка, дарма ти огризаєшся. Життя одинаку теж не погане, тобі не подобається? Якщо не подобається, то навіщо подалася у подорожі? Повертайся назад у плем'я

-Я подалася в подорожі, тому що у мене є мрія, ціль! Нехай я залишила рідне плем'я, але це не означає, що я забула про ні, і припинила бути племінною кішкою. Ти хіба не помітив, як я шаную племінні закони? Я до кінця життя залишуся племінним, і нізащо не проміняю це життя на інше, на бродяжництво як ти!

Неодноразово Яскравому хотілося задати кішці трепку, але кіт дотримувався правила “кішок не бити, навіть якщо вони сильно дратували”. Якось кіт і кішка забрели до міста

-Який великий, не такий як тій, де ми познайомилися -відзначила кішка -Він небезпечний?

-Невже наша хоробрий племінний кіт злякався? -знущально відповів -Будь-яке місто небезпечне, та й не тільки місто. Хіба ліс не кишить небезпекою? Лише міста? Не боїсь боягуз, я поруч! А зі мною завжди безпечно, повір мені! -Гордо вимовив

-ПФ. Теж мені сміливець знайшовся. Забув хто допоміг нам втекти з твого племені? -Кіт тихо прошипів у відповідь -Добре знавець міського життя, знайти нам укриття і їжу

-Як скажеш ватажка! -Награно схилився перед нею -Тримайся подалі від людей, дивись як би вони тебе не затоптали. Не всі люди добре ставляться до нас

-Я знаю -з ноткою агресії відповіла -Коли мій старший брат був кошеням, на ліс напали люди. Більшість воїнів загинули, і не тільки воїни, кішки так само

Рудий з подивом глянув на кішку, Квітка вперше за весь час щиро, без ноток гніву відповіла йому. Кіт не став нічого говорити. Він привів їх до заднього входу якогось бару. З прочинених дверей будівлі йшов запах смаженого м'яса. Кіт із задоволенням носом втягнув приємних запах-м'ясо. Давненько я не їв смажене м'ясо

-Смажене? -Перепитала кішка, вона ще не пробувала такого -Це що ще таке?

-М'ясо, тільки не сире як ми їмо, а смажене. Люди ж не звірі, вони не можуть їсти сире, тож готувати його. Смажене куди смачніше за сире. Потрібно якось випросити у них шматочок. Ти сховайся, а я спробую щось нам добути. Ховайся!

Кішка озирнулася в місці, де можна сховатися. Побачивши велику стару картонну коробку, застрибнула всередину, завдяки діркам у коробці, кішка без проблем могла спостерігати за діями кота. Яскравий переконавшись, що його супутниці не видно, почав жалібно нявкати. За кілька миттєвостей з дверей виглянувши чоловік, чоловік зовні нагадував бочку на ніжках. Той з презирством глянув на кота.

-Бризь блохастий-гучно тупнув ногою людина-Нічого тут нишпорити, немає нічого!

Яскравий ще раз нявкнув, але двоногий зник у будівлі. Кіт продовжив нявкати. Більше ніхто не виходив із будівлі. Квітки набридло чекати і чути завивання рудого. Вистрибнувши з коробки, та підійшла до нього Поганий з тебе здобувач сьогодні. Пішли!