Глава 7

Минув місяць. Здавалося один місяць це замало. Але скільки може за неї трапитися? Туман майже пробачив свого батька, але все ж таки продовжував до нього ставитися з недовірою. Квітка не змінилася, як і раніше, тримала на всіх образу, і тільки батьки могли до неї достукатися, на інших чорна кішечка вперто не звертала уваги. Весна, як і її племінник, міцно потоваришувала з Місячною Сльозою, яка дотримала свого слова, і стала незамінною подругою, помічницею племені. Хоч сірій кішці було далеко до ідеальної Королеви, але деякі племінні починали вважати Місяць своїм. Той сам Луна вважає “Вільні Вітру” своїм рідним домом, навіть його рідне плем'я відійшов на задній план. Тепер кішка хотіла не повернуться додому, а назавжди залишиться тут. Гранд радів, що його стародавнє бажання одружити сина на принцесі збулося. Але щось його непокоїло. З того дня, як Коршун повідомив про дивну поведінку Квітка, не знаходив собі місця, спокою так само не давав той поганий сон, про нібито зрадника в Королівському подружжя. Гранд так і не наважився розповісти про сон своїй вірній дружині, кіт побоявся, що це пророцтво її сильно налякає. Що стосується заходу сонця, здається поряд з Місяцем він знайшов спокій. Він тепер менше сумує за Єлією, більше часу приділяє племені. Здавалося життя “Вільних Вітрів”, нудне та однобарвне. Але все ж таки в кожній родині є свої проблеми. Молодшим членам Королівської сім'ї виповнилося 6 місяців, час для навчання. За законами племені, хлопчиків навчає батько, або інший досвідчений кіт-воїн, дівчаток навчає мати або мудра і смілива мисливця. Миру вирішила нікому не віддавати доньок, тому взялася особисто їх навчати всьому що сама знає, білосніжна мріяла що в майбутньому Квітка і Весна стануть Чудовими Мисливцями, відповідатимуть за їжу племені. Що стосується Заходу і Туману, молодий Король хотів тільки одного зробити з Тумана гідного наступника. Гранд не втручався у виховання, останнім часом його здолали хвороби, то застуда, то кістки ниють на погоду. Листя буквально ночувало в норі батьків Короля. Світ дуже турбувався за здоров'я чоловіка. Не тільки Гранд хвилював королеву-мати, а й Квітка, яка вперто відмовлялася вивчати навички Мисливців. Малятко в зручний момент збігало геть від матері, щоб поспостерігати за навчанням Тумана, принцеса заздрісними очима дивилася на свого племінника, не розуміла чому Захід сонця не вчить її як Тумана. Багато разів Мірі доводилося пояснювати доньки в чому причина, але Квітка ніби й не чула мати, все одно вперто збігала на уроки заходу сонця. Старший брат радів, що його сестричку цікавлять бої, тому він узяв її в учні. Радість Квітки не знала кордону, мала тепер навчалася на пару з племінником. На щастя в обох не було жодних проблем, як колись у Заходу. Туман і Квітка сміливо без остраху вбивали дичину, при цьому щоразу дякували Зоряним Предкам за даровану їм дичину. На превелику радість Тумана, з Водоспаду повернулися його перші друзі, Горіх та Іскра. Обидва на той час були навчені щонайменше ніж королівський син. Тепер трійця знову возз'єдналася, через стільки часу розлуки. Звичайно часом вони відвідували один одного, але це було так рідко, що діти не пам'ятають ці моменти. Тепер ніщо не могло їх розлучити. Кожен після уроків біг грати з друзями, навіть якщо вони валилися від втоми. Захід сонця дещо заздрив своєму синові. Бо в нього, крім Елії, Ластівки та Гострого Кігтя, нікого не було. Та й останніх кіт бачив кілька місяців тому. Король все ніяк не міг вирватися, щоб відвідати свою колишню наречену і колишнього наставника. Щодня він був чимось зайнятий, навчав малечу, ходив на обходи території, ходив на полювання з воїнами, щодня були різні справи. Що стосується Заходу і Місяця, вони як і раніше дружили. Спали хоч в одній норі, але в різних кутах, ніхто з них не натякав на повторення подружнього обов'язку, хоч Гранд іноді діставав молоде подружжя, за що нерідко отримував від Мири. Самі молоді правителі ніколи не думали над цим. Місяць після примусового виконання почав уникати заходу сонця. Не те, щоб вона його сильно боялася, просто кішка намагалася не підходити до нього близько. Вона розуміла що рано чи пізно Захід сонця вимагатиме від неї повторне виконання боргу, чого Місяць дуже не хотів. Але часом спостерігаючи за веселими іграми четвірки, бо до вірних друзів Туману, Горіху, Іскри приєдналася Весна. Молодша принцеса швидко порозумілася з друзями племінника. Квітка навіть не намагалася дружити з ними, та й Іскра її часом побоювалася. Аж надто високої думки про себе була Квітка, вважала що їй не годиться поратися з простими котами, на кшталт друзів Тумана. Принца це засмучувало, але він намагався не зважати на дурні слова тітоньки. Одного разу Квітка міцно посварилася з Горіхом, адже в нього був сильний характер, завдяки старанню своїй Кормільці, та й Квітка не любила відступати

- Відколи це ти вирішуєш за Тумана, з ким йому дружити? Ми з ним знайомі з першого дня його перебування у Водопаді, а ти сама, чи довго з ним товаришуєш? Я то чув, що ти вже місяць не звертаєш на нього увагу!

-Тому що йому не потрібні такі друзі як ви! Ви кинули свого друга у біді. У той час коли мій брат Захід сонця зраджував свого сина, ви прохолоджуються у Водопаду, і після цього ви називаєтеся друзями?!

-Ми відвідували Туман, коли був час. Знали про новий шлюб Короля Захід сонця, і всіма силами підтримували нашого друга. Якщо не віриш, спитай у Іскри, або у Тумана! Він точно не стане тобі брехати, спитай у нього!

-Я знаю що він вас прикриватиме. Чому я вас жодного разу тут не бачила? Як ви його відвідували, якщо я цього не бачила? Не намагайся виправдовуватись Горіх, я знаю що тобі і твоїй подрузі начхати на Тумана!

Їхні крики, сварку чув чи не весь табір, тож дорослі швидко прибігли рознімати малюків

-Горіх, Квітка в чому справа, чому ви так голосно кричите? Що сталося, що вже встигли не поділити?

-Ваша величність! -Відповів Горіх -Ваша дочка принцеса Квітка, називає мене обманщиком, я захищався!