5. Перемога

- Що ж, Михайло, як твоя нога? - запитав Захар, заходячи у лікарняну палату разом із дівчиною, що врятувала його.

- Наче все добре, лікарі сказали, житиму, - посміхнувся Михайло. 

- Прийшов подякувати тобі і привітати з перемогою! - радісно проговорив Захар.

- З перемогою? 

- Так, ми перемогли у війні з бездушними! Цих істот-роботів більше немає. Завдяки тобі їхня система була зламана. Чіпи в їхній голові не залишили їм шансів сховатися, тому ми бачили кожного. Їх усіх ліквідовано. 

- А люди, вони живі? 

- Це теж для нас був великий сюрприз, ми ж бо думали, що вони вже давно мертві або теж із чіпами в голові. Але людська воля виявилася сильнішою за біль. А прагнення жити сильнішим за смерть. Добре, залишу вас, бо ця дівчина теж хоче з тобою поговорити, - посміхнувся Захар. - І ще хотів запитати, тобі залишати пристрій у вусі чи користуватимешся старим? 

- Чесно кажучи, я, здається, зрозумів, як це, коли болять вуха, - жартував хлопець. - Тому я б хотів користуватися старим.

- Зрозумів. Добре, залишаю вас, - сказав Захар, закриваючи двері.

###

   Який поріг людської болі? 45 del, стверджують вчені. А який поріг людській волі? Його немає, стверджують люди. Вони пройшли крізь багато чого, крізь тортури та війну, але не зламалися. Бо вони не хотіли бути рабами, вони прагнули залишатися людьми.

   Михайло увійшов в знайому кімнату, музика розливалася по ній і заповнювала собою кожну вільну клітину. Але раптом вщухла, як свічка, погашена вітром.

- Сину, ти вдома? - радісно підскочила матір. - Ти живий! - кинулася вона обіймати його.

- Мам, чому зупинилася? Твоя гра краща, ніж у мене, вона бездоганна. Вибач, не міг повідомити раніше, такі були умови договору.

- Ти поранений? Твоя нога і обличчя, і руки. Що ж вони з тобою робили? - з жахом запитала матір.

- Це все заживе за тиждень або два, але душа залишиться пораненою. Але все уже позаду, все страшне уже позаду, - сказав Михайло, приймаючи її обійми.

   Бездушні роботи зникли. Будемо сподіватися, що цього разу назавжди, а людське стремління жити довговічно вщухне. Не ставаймо рабами свого тіла, а віддаймо перевагу вільній душі. Вільній і незалежній, бо це вона робить нас такими сильними та незламними. Бо душа - це частинка Бога в кожному із нас, Який і є сама вічність та воля.

###

Дорогі читачі, якщо ви прочитали книгу і вам вона сподобалася не забуде поставити їй зірочку, або поділитися враженнями у коментарях. Також підпишіться на автора, якщо вам подобається мій стиль написання. Дякую.