Багато приємних моментів ще чекали попереду, але що краще я себе почував в окремий момент, то гірше було мені на останок.
Вона показала, яку ціну платять ті, хто любить. Що означає бути людиною, бути вільним, і як тяжко нести на собі тягар відчуття живої краси.
Часто згадуючи її, я згадую, скільки людей втрачають коханих людей. Не через різноманіття людського світогляду, але через війну. Вона не запитує, і не просить обирати. Завжди бере участь не в своїй грі моралі і почуттів. І ніколи не програє.
Анна-Марія зʼявилась в моєму житті, як вогнище усієї могутності жіночої краси. Без болю немає життя. Та пройшовши терени сумʼяття, обпаливши крила — наша любов воістину стає святою. Випереджаючи доріканням — стає доказом того, що ми — люди — воістину живі.
Алегорія повісті якій ніколи не буде знайдено пояснення: поки ми любимо, ми лишаємось людьми. Поки любов житиме, людина встоїть і в сутінках судного дня.