28. Вода

Я прокидаюся від тепла.

Ні.

Від того, що мене тримають.

Його рука важка на моїй талії. Пальці впираються в живіт так, ніби я — його річ. Я завмираю, бо розумію: я не на своєму боці ліжка. Я притиснута до нього спиною.

І найгірше… я не намагаюся одразу вирватися.

Відчуваю його подих.. повільний, теплий, прямо біля моєї шиї.

Я відчуваю, як мене накриває хвиля. Гаряча. Соромна. Небезпечна.

І мене це зводить з розуму.

Ненавиджу себе.

Ненавиджу те, що тіло реагує швидше, за розум.

Я намагаюся відсунутися, але він, навіть не розплющуючи очей, притискає мене сильніше.

— Уже не спиш? — питає хрипко.

Чорт.

— Відпусти мене.

Я хочу, щоб голос звучав твердо. Виходить тихо. Надто тихо.

Його пальці повільно ковзають вище. Ніби він перевіряє мої межі.

— Ти червонієш, — ледь чутно сміється. — Це теж через ненависть?

Я різко повертаю голову, але це помилка. Наші обличчя занадто близько. Його очі вже відкриті. Темні. Спокійні. Впевнені.

— Я тебе ненавиджу.

— Авжеж.

І він каже це так, що я розумію, він мені не вірить.

Я намагаюся відштовхнути його, але він перехоплює мою руку. Повільно. Без грубості. Просто тримає. Його великий палець проводить по внутрішній стороні мого зап’ястя — і мене знову прошиває струмом.

Чорт. Чорт. Чорт.

— Ти злишся не на мене, — тихо каже він. — Ти злишся, що тобі це подобається.

Я стискаю щелепи. Бо він правий.

І саме це мене добиває.

Я ненавиджу його.

І себе — ще більше.

— Замовкни.

Я навіть не думаю.

Моя долоня злітає сама.

Ляпас виходить гучний. Різкий. Шкіра об шкіру. Удар віддає в мої пальці печінням.

Він не відсмикується.

Просто завмирає на секунду. Його голова трохи повертається вбік. Повільно повертається назад. Погляд темнішає.

Я вже не дивлюся.

Я висмикую руку, вириваюся з його обіймів так різко, що ковдра сповзає на підлогу. Серце калатає. Щоки горять. Мені здається, що я зараз задихнуся.

— Не смій так зі мною говорити!

Голос тремтить і знову зраджує мене.

Я не чекаю відповіді. Злітаю з ліжка, босими ногами по холодній підлозі — майже біжу. Мені треба вода. Холод. Стіна між нами.

Я залітаю у ванну і з гуркотом зачиняю двері. 

І тільки тоді я дозволяю собі видихнути.

Я спираюся спиною на двері. Коліна ватяні. Долоня досі палає від удару.

Чорт.

Я відкручую душ на максимум. Холодна вода б’є по шкірі, але всередині все одно гаряче. Занадто гаряче.

Я стою під душем довше, ніж потрібно. Наче якщо залишуся тут ще на хвилину, ще на дві — усе мине. Я забуду його руки. Його голос. Те, як він дивився.

“Ти злишся, що тобі це подобається”.

Я стискаю повіки.

Ні.

Мені не подобається.

Мені не може подобатися.

Я проводжу долонями по обличчю, ніби можу стерти спогад про його погляд. Але замість цього згадую, як близько були його губи. Як він навіть не здригнувся після мого удару.

І я знову червонію.

Боже.

Я злюся на нього — і думаю про нього. Це абсурд. Це принизливо.

Я закручую кран. Тиша ванної різко стає оглушливою, чутно лише моє дихання.

Він уже пішов.

Звісно, пішов. Після такого ляпаса будь-хто б грюкнув дверима.

Це добре. Так і треба.

Я витираюся рушником, загортаю його навколо себе. Вологе волосся липне до плечей. Серце вже бʼється спокійніше. Ніби так.

Я відчиняю двері.

І роблю крок у спальню.

— Нарешті, — чую його голос і завмираю.

Він не пішов.

Він сидить на краю ліжка. Спокійний. В футболці. Ніби нічого не сталося. Лікті на колінах. Погляд ковзає по мені повільно. Занадто повільно.

Я різко хапаю край рушника, ніби він може впасти.

— Ти ще тут?

— А мав утекти?

Він піднімається. Повільно. Робить крок, потім ще один.

Я відступаю автоматично. І розумію, що тепер я стою перед ним майже беззахисна. У рушнику. З вологим волоссям. З щоками, які знову палають.

— Я думала, ти пішов…

Він зупиняється за крок від мене.

— Ти думала, що я пішов, але чи ти хотіла, щоб я пішов?...

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!