24

Він не дав мені часу подумати.

Різко підхопив на руки знову, так, що я ахнула й обхопила його за шию, інстинктивно, без жодного сорому. Його губи одразу знайшли мої. Не повільно. Не обережно. Жадібно. Наче він більше не збирався стримуватись.

Я відчула, як він мене несе — кілька кроків — і спина торкнулася чогось м’якого. Шезлонг. Він опустив мене на нього, але не відступив. Його тіло нависло наді мною, тепло й важкість притиснули до поверхні, і я раптом усвідомила, наскільки я беззахисна в цій позі.

І наскільки мені це подобається.

Його губи ковзнули від моїх до щелепи, до шиї. Я вигнулась, сама не розуміючи, як це сталося. Кожен його дотик здавався сильнішим, ніж мав би бути. Мокра тканина холодила шкіру, але там, де торкалися його руки, було гаряче, майже болісно гаряче.

Я сходила з розуму.

Його долоні повільно ковзали по моїх боках, по талії, власницьки, а не вивчально. Так, ніби хотів окреслити кожен мій вигин. Я відчувала його подих на шкірі, відчувала, як він напружений, як стримується, і від цього напруга тільки росла.

— Ти вся тремтиш, — прошепотів він біля мого вуха.

І я тремтіла. Від жарувсередині. Від адреналіну. Від нього.

Я мала б зупинити це. Сказати, що досить. Що я не іграшка. Але замість цього мої пальці ковзнули по його спині, вп’ялися в м’язи, ніби я боялася, що він зникне.

Моє тіло палало так, ніби мене занурили не у воду, а в полум’я. Кожен його рух віддавався всередині хвилею, що прокочувалася донизу, розчиняючи опір. Я втрачала межі між “не можна” і “хочу”. Мені було соромно за це, але сором згорів разом із холодом.

Я мала б зупинити це. Сказати, що досить. Що я не іграшка. Але замість цього мої пальці ковзнули по його спині, вп’ялися в м’язи, ніби я боялася, що він зникне.

Я лежала під ним, відчуваючи, як світ стискається до його рук, до його губ, до його ваги наді мною. Його погляд ковзнув по моєму обличчю так, ніби він всотував в себе  кожну мою реакцію. Я бачила, що він теж на межі. Його дихання стало глибшим, повільнішим, але тіло видавало напругу.

Я заплющила очі. Його рука зупинилася на моїй талії, пальці ледь стисли тканину, і я відчула, як хвиля жару знову прокочується по мені. Мене розривало між бажанням притягнути його ще ближче й страхом того, що я вже не зможу відступити. Я ніколи не почувалася такою живою і такою небезпечно відкритою водночас.

Він нахилився до мого вуха.

— Подивись на мене, — сказав тихо.

Я відкрила очі. І в цю секунду зрозуміла: це вже не просто гра. Не просто перевірка. У його погляді було щось глибше — щось, що лякало більше, ніж вода. Потреба. Власність. Захист. І бажання, яке він більше не ховав.

Моя рука піднялася сама й торкнулася його щоки. Тепло шкіри обпекло пальці. Я ковтнула повітря, намагаючись зібрати думки, але вони розсипалися щоразу, коли його пальці знову торкалися мене. Я горіла. Не тільки тілом — всередині. Наче в мені зламалася якась заборона.

— Ти мав сказати ім’я, — прошепотіла я, хоча голос звучав хрипко.

Він завмер на секунду. Усмішка ледь торкнулася його губ — не насмішлива, а темна.

— Марк, — відповів він. 

І від того, як прозвучало його імʼя, мене накрило ще однією хвилею — не менш сильною, ніж від його дотиків.

Його губи знову накрили мої — повільніше, глибше, ніж раніше. І я відчула, як щось у мені остаточно тане. Мої руки ковзнули по його плечах, притягнули ближче. Я більше не прикидалася байдужою. Не вдавала, що це випадковість. Я хотіла його. Я здалась, прикривши очі...