19. Відчути повністю...

Слова прозвучали майже дитячо.

Його рука повільно ковзнула трохи вище по моїй спині — не пестливо, а заспокійливо.

— Я й не відпускаю, — відповів він.

Його голос був низьким, зібраним.

Ззовні знову пролунали кроки. Потім глухий удар. Чийсь короткий наказ.

Я заплющила очі, хоча й так нічого не бачила.

Мене розривало зсередини.

Страх.

Адреналін.

І ця небезпечна, майже неприйнятна думка: якщо зараз щось станеться, я не хочу, щоб він постраждав.

Я лежала під ним у темряві, в його кімнаті, і вперше страх за нього був сильнішим за страх за себе.

Ми лежали так ще кілька довгих секунд. Я рахувала його вдихи, бо так було легше не думати. Легше не слухати кожен звук за дверима. Його тіло залишалося напруженим, зібраним, готовим піднятися в будь-яку мить.

Раптом коротко завібрував телефон у нього в штанях, прямо біля… Чорт, про що я думаю! Алю, припиняй!

Я здригнулася.

Він дістав телефон однією рукою, не прибираючи ваги з мого тіла. Екран на мить спалахнув холодним світлом, ледь освітлюючи його щелепу.

Його очі швидко пробігли текстом.

— Загрозу ліквідовано, — сказав він спокійно. — Периметр чистий.

Моє серце поступово почало повертатися до нормального ритму. Я видихнула. Повільно. Обережно.

— Тоді… — я ковтнула. — Тоді ти можеш…

Я не договорила.

Але він зліз. Різко підхопив мене на руки разом із ковдрою і я опинилась на ліжку.

Серце забилось шалено швидко.

Він зараз… Що він зараз зробить? Якщо він… Тіло затремтіло, але не від страху. 

Але вн не зробив того, про що я подумала. Просто зручніше влаштувався, притиснувши мене щільніше до себе, але тепер вже на ліжку. Його рука залишалася на моїй спині, велика, тепла, заспокійлива і водночас владна.

— Ти залишишся тут, — сказав він тихо. — Сьогодні.

І це було не питання.

Я відчула, як у грудях знову спалахує тепло. Уже не від страху.

Відчувати його тіло була приємно. Я відчувала кожен рух його грудей, кожен вдих. Між нами майже не залишилося простору, і я усвідомила, що мені… добре.

Надто добре.

Мене це бентежило.

Я лежала з чоловіком, який контролює мій світ, який щойно говорив із іншою жінкою, який може наказувати, може змінювати правила — і все одно моє тіло розслаблялося під його теплом.

— Ти можеш відпустити… — почала я тихіше. — Мені не страшно.

— Я знаю, — відповів він.

Його голос був близько. Надто близько, прямо біля мого вуха.

Його стегно притискалося до мого, його рука залишалася на талії.

І я ловила себе на тому, що не хочу, щоб він відсунувся. Я хочу, щоб він… 

Чорт! 

Це лякало мене. 

Я мала злитися. Мала відштовхнути. Мала нагадати собі про Катю, про ревнощі, про те, що я не повинна танути від його присутності.

Але замість цього я відчувала дивний захват… Від того, як він прикриває мене собою. Від того, що в момент загрози він навіть не задумався, а прикрив мене.

— Ти тремтиш, — сказав він тихо.

— Це через адреналін, — швидко відповіла я.

Я сама не знала, правда це чи ні.

Його рука повільно пройшлась по моїй спині, заспокійливо, але все одно ледь дражнячи і провокуючи.

І мене накрила нова хвиля емоцій.

Я боялася не темряви.

Я боялася того, як почуваюся під ним…

І того, що мені це подобається.

В цю мить я, здаєься, вже була готова до більшого, йому було достатньо тільки поцілувати мене. Але він не став цього робити. Не став користуватись моїм станом.

Я не пам’ятаю, коли саме заснула.

Мабуть, після того як страх відступив, а його тепло стало звичним. Під ковдрою було тихо, безпечно, і я вперше за довгий час не прислухалася до кожного звуку.

Я прокинулась від тепла.

Не різко. Повільно. Наче випливала з води.

Спочатку я не зрозуміла, де я.

Потім відчула.

Його рука лежала на моїй талії. Важка. Тепла. Його груди притискалися до моєї спини, і я відчувала рівний ритм його дихання біля своєї шиї.

Ми лежали на боці.

Він обіймав мене зі спини.

Наче це найприродніше положення у світі.

Я завмерла.

Серце повільно прискорилося, але не від страху. Від усвідомлення.

Я відчувала його повністю. Силу, тепло, напруження. Його стегно притискалося до мого. Його долоня лежала трохи нижче талії, велика й упевнена. А ще… Я відчувала його збудження…

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна)

Також чекаю на коментарі!