17

У грудях щось стиснулося.

— А що ти хочеш?

Його відповідь була без паузи.

— Поцілунок, — сказав він спокійно.

Я хотіла засміятися. Сказати, що він божевільний. Що це смішно. Що я нізащо його не поцілую.

Але слова застрягли в горлі.

Темрява тиснула. Його присутність була надто відчутною. Я реально відчувала кожен міліметр між нами.

Скажи ні. Відсунься. Згадай, хто він.

Але я мовчала. І цього мовчання вистачило.

Я відчула, як він наближається.

Повільно, без різких рухів. 

І саме це ламало мене сильніше, ніж якби він просто взяв.

Його губи торкнулися моїх. І тоді всередині мене все вибухнуло.

Спочатку мене охопив шок. Тіло завмерло, мозок відмовився вірити.

Потім мною заволодів жар. Гарячий, стрімкий, як удар струму. Він розійшовся по грудях, по шиї, і пішов вниз, усіма точками, навть найпотаємнішими… Я, здається, почервоніла.

Серце не просто билося, воно гриміло в грудях.

Я втратила опору.

Я відчула, як жар розливається ще нижче по тілу, як серце б’ється нестерпно швидко, як коліна мʼякшають.

І саме це мене розлютило.

Ні. Не так. Я не така.

Паніка змішалась із захватом. Мене накрило одночасно обома хвилями.

Я відповіла йому… Це було несвідомо, ледь помітно, але цього було достатньо, щоб усередині здійнялася чергова хвиля захвату.

Я мала відсторонитись, але не могла. Я була як загіпнотизована. 

Ні, я не піддамся! Не піддамся йому!

В ту ж мить я різко подалася вперед і...

Вкусила його. 

Не дуже сильно, але достатньо, щоб він зрозумів, що я зробила це навмисно. Я навіть відчула злегка металевий присмак його крові на своїх губах.

Він завмер.

І тільки тоді я його відпустила.

Повітря різко увірвалося в легені.

— Я не сказала "так", — видихнула я, мій голос майже тремтів. — Ти не мав права…

Але мене саму всю трусило. 

Не від страху. Від того, як тіло відреагувало. Від того, що я ледь потягнулася до нього сама.

Я злилася не на нього.

На себе.

Бо я втрачала контроль швидше, ніж хотіла визнавати.

— Ти не питаєш, — прошепотіла я, знову намагаючись зібратися. — Ти просто береш.

Темрява більше не здавалася романтичною.

Вона здавалася небезпечною.

Я ще важко дихала після того, як вкусила його. У голові шуміло, серце билося надто швидко, а тіло зрадницьки пам’ятало кожен його дотик. Я чекала, що він відсторониться, що розсердиться, що зламає цю напругу різким рухом. Але він не відступив. Навпаки… Ще за мить його рука спокійно лягла на мою талію, утримуючи, ледь стискаючи. І я відчула, як повітря між нами стає ще гарячішим.

Його губи знову торкнулися моїх. Тепер він цілував повільніше, глибше, без поспіху, ніби він знав, що я не втечу цієї секунди. І раптом я відчула легкий укус, майже ніжний, майже смішний у своїй грайливості. Я здригнулася, а він ледь усміхнувся прямо в поцілунку.

— Укус за укус, — прошепотів він тихо, близько, занадто близько. — Тепер все справедливо.

Мене накрило хвилею тепла й шоку водночас. Я відчувала, як усе всередині перевертається, як ця небезпечна близькість починає подобатися мені більше, ніж я дозволяла собі визнавати. 

— Твоє ім’я, — видихнула я, намагаючись повернути контроль. — Ти обіцяв.

Він не відповів одразу. Я відчувала його погляд, хоч і бачила лише темряву. Ця його пауза була навмисною, він насолоджувався тим, що я чекаю.

— Ти така нетерпляча, — сказав він тихо.

— Я не граюся з тобою.

— Граєшся, — відповів він спокійно. — Інакше ти б не залишилась.

Це вдарило. Болісно, тому що частина мене знала, що він правий. Я залишилась. Я відповіла на поцілунок. Я сиділа тут у темряві й чекала його імені, ніби це щось змінить.

Він уже збирався щось сказати, і раптом різко задзвонив телефон.

Він трохи відсунувся, дістав телефон, і я раптом відчула холод на шкірі там, де щойно було тепло.

— Катю? — його голос став іншим, стриманішим, буденнішим. — Я ж просив не дзвонити мені сьогодні.

У мене всередині щось обірвалося.

Катя.

Я не знала, хто вона. Не знала, яке вона має право дзвонити йому в такий момент. Але сам факт існування якоїсь Каті вдарив сильніше, ніж я очікувала. Воно різонуло по тому самому місцю, яке щойно пульсувало від його поцілунку.

— Ні. Сьогодні я не приїду.

***

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна)

Також чекаю на коментарі!