14. Дурію від тебе

Мене вели на вечерю мовчки.

Коридори змінювалися один за одним — світло приглушене, килими глушили кроки. Я тримала спину рівно й намагалася не показувати, що серце все одно б’ється швидше, ніж хотілося б.

Ми зупинилися перед великими темними дверима.

З-за них ледь чутно долинала музика. Тиха. Ненав’язлива.

Один із охоронців зробив крок убік.

І тоді другий витяг із кишені чорну стрічку.

Я повільно перевела на неї погляд.

— Це що?

— Перед входом потрібно надягнути пов’язку, — сказав він рівно.

Я навіть не одразу відповіла.

— Ні.

— Це вимога.

— Я вже тут. Я сама дійшла. Навіщо?

— Так наказано.

Я відчула, як щелепа напружується.

— Я не буду заходити із зав’язаними очима.

— Пані… Це наказ Лютого.

— Тоді нехай він сам скаже мені це в очі.

Саме в цю мить двері повільно відчинилися зсередини.

— Я можу сказати.

Його голос був спокійний і холодний, як лід.

Лютий вийшов у коридор все навколо ніби приглушилось разом із його кроками.

Його погляд ковзнув по стрічці. Потім по мені.

Я не відвела очей.

— Вона відмовляється, — сказав охоронець.

Лютий підійшов ближче.

— Чому? — спитав він мене.

— Бо я не хочу йти наосліп.

Пауза.

Лютий вийшов у коридор повільно, без поспіху. Погляд спочатку ковзнув по охоронцях, по стрічці — і тільки потім зупинився на мені.

Він розглядав мене повільно, з голови до ніг.

Сукня. Плечі. Руки. Талія. Волосся. Обличчя.

Його очі затримувалися на деталях. Наче він не просто оцінює — запам’ятовує.

Я відчула, як спина мимоволі вирівнюється. Як тіло тремтить, ніби він не просто дивиться, а торкається мене прямо зараз. 

Не реагуй.

Але серце все одно пришвидшило ритм.

Він зробив крок ближче.

— Ти прийшла, — сказав він тихо.

Наче це було важливіше за все інше.

Його погляд знову ковзнув по сукні. І цього разу він не приховував, що розглядає.

Я відчула, як тепло піднімається до шиї, і це мене злило.

Ти не маєш радіти цьому.

Але я раділа.

Бо в його очах не було холодного контролю. Не було байдужості.

Було… захоплення, була пристрасть. Бажання… 

Він забрав стрічку з рук охоронця, так і не відводячи від мене погляду.

Від цього погляду всередині стало гаряче.

Я ненавиділа себе за те, що мені подобалось, що він дивиться на мене саме так.

Що не ховає цього.

— Ти ж сказав…

— Я сказав, що хочу подивитися, — відповів він спокійно. — Тепер хочу, щоб ти відчула все гостріше.

Він зробив крок ближче.

Занадто близько.

Я не відступила. Не дала йому цього задоволення. Але повітря між нами зникло.

Його рука піднялася повільно. Не різко. Ніби давав мені час відмовитись.

— Хочеш зупинити мене? — мовив він своїм до біса сексуальним голосом, що в мене знову пробігли шкірою мурахи.

Я відкрила рот… І нічого не сказала.

Він обережно провів стрічкою вздовж моїх скронь. Тканина була холодна, а його пальці немов горіли. Чи то я горіла від його дотиків саме в тих місцях, де він торкався.

Від цього контрасту по тілу пройшла хвиля, яку я не змогла стримати.

Коли він завів стрічку назад, його рука ковзнула по моєму волоссю.

Я втягнула повітря.

— Дихаєш швидше, — тихо зауважив він.

— Замовкни, — буркнула я.

Темрява накрила різко.

Світ зник.

Залишився тільки його запах — глибокий, теплий, небезпечно знайомий. І його близькість.

Я не бачила його, але відчувала кожен рух.

Коли він нахилився, щоб зав’язати вузол, його подих торкнувся моєї шиї.

І всередині щось знову обірвалось.

Серце билося надто гучно. Руки хотіли або відштовхнути, або вхопитися за нього. Вхопитися, притиснутись ближче, відчути його тіло на собі….

Я втратила орієнтир. Темрява зробила все гострішим і всі мої таємні бажання немов зажили своїм життям. Шкіра ніби жила окремо від розуму.

— Ти божественна, — сказав він тихо, майже торкаючись грудьми моєї спини. В його голосі була щирість. — Дурію від тебе… 

Я намагалася відповісти щось різке. Щось холодне. Хотіла сказати, що він мене зовсім не цікавить. 

Але слова застрягли.

Бо правда була в іншому.

Я втрачала контроль.

І ненавиділа, що частина мене насолоджується тим, як він його забирає…

***

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна)

Також чекаю на коментарі!