Акт III. Клен. Розділ десятий. Перші відчуття

- Фух, приїхали – із помітною втомою сказав Стас

Дорога була не легкою. Ну на що можна було сподіватися? Спочатку вони кілька годин їхали по засніженій холодній дорозі. Потім ще з годину проходили перевірку в аеропорті. Купили білети, але найближчий рейс мав буди через 3 години. Ще кілька годин перельоту.

- Що тепер? – запитав Антон

- Треба дізнатися де ця печатка – сказав Стас – схоже, треба буде обійти не одну бібліотеку

Вони пішли прямо по вулиці. Канада! Яке чудове місце! Повітря пробирало холодом і запахом вуличних страв. Торговці перекрикувалися. Туристи розмовляли різними мовами. Закохані канадські парочки цілувалися. Птахи співали. Але, якщо чесно, краще б не співали. Хлопці зголодніли, тож зайшли в перше ліпше шатро з їжею, купили по шаурмі, і пішли далі. Місцеві музиканти грали джаз. Стас на все це дивився доволі спокійно. На відмінну від Антона та Андрія. Вони ніколи ще такого не бачили. Дивовижне місце! Вони як раз проходили магазин із кленовим сиропом. Але часу було обмаль, тож вони пішли до бібліотеки…

Канада. Квартира Джозефа

Джозеф весь час ходив. Він відчував: біда близько. Звичайно, він же світлий маг. Кожен захоче отримати таку силу. Взагалі, магів лишилося дуже мало. Тільки так званні «нано-люди», а вони відрізняються

Маги – це ті, хто може чаклувати, тобто виконувати різні закляття. А нано-люди це люди, які мають силу і нічого більшого. А раніше магію мав майже не кожен житель планети. Але не суть

- Санс мене знайде – промовляв Джозеф – знайде, знайде

 Аж тут, щось заскрипіло. Джозеф обернувся. Там стояв він… Санс. Маг впав у ступор. Це кінець. Магії він має мало, бо нема де поповнитися. Тут Санс заговорив:

- Добридень, Джозефе

- І-іди звідси – боязко сказав той

- Чого ти? – промовив Санс використовуючи гіпноз – просто я маю до тебе завдання. Коли деякі люди роздобудуть, те що мені треба. То забери це в них, і віднеси мені

Джозеф не міг опиратися . У нього навіть питань не виникало. Той слухав інструкції Санса. Наче все просто

- Зрозумів? – запитав Санс

- Так

- Що ж, тоді рушай. І без монети не повертайся!

Санс боявся іти сам, тому що знав силу катани Стаса. Не хочеться ризикувати…

Бібліотека

- Це марна справа! – на пів голосу сказав Антон

- Заткнись – сказав Стас – треба добре шукати. Печать – наш єдиний шанс

Тут до них підійшов якийсь чоловік. Подивившись на них хвилину він і ідеальною англійською сказав:

- Ви, випадково, зараз не про печать тисячі імен говорите?

Стас підвівся:

- Так, про неї

Чоловік простягнув руку:

- Мене звати Джозеф. Бібліотекар

Стас потиснув руку у відповідь:

- Станіслав. Турист

- Чудово тоді одразу до справи

Джозеф переказав все, що наказав йому Санс. І нічого більшого. Вислухавши, хлопці на радощах попрямували до виходу. Коли вони пішли Джозеф сказав сам собі

- Вони роблять так, як сказав Санс. Чудово

Біля виходу їх побачила бабуся:

- Що, вже знайшли  що хотіли?

Андрій американською відповів:

- Так, бабусю, і перекажіть велике дякую вашому працівнику Джозефу

- Добре, онучку, прощавай

Коли ті вийшли вона сказала

- Зачекай, у нас же нема працівника на ім’я Джозеф

Потім хвилинку подумавши промовила:

- Ай, стара карга мабуть забула

Із цими думками вони почовгала у своєму напрямку

Коли вони вийшли на вулицю, Антон сказав:

- Як тобі перші відчуття, Стасе?

- Чудово – з помітним сарказмом вимовив Станіслав – надто вже легко це все

Аж тут втрутився Андрій:

- Та не парся, навіть якщо це підстава, то розберемося на місці

Стас спробував посміхнутися. Вийшло поганенько

- Добре

Тоді вони з азартом в очах та вогником пригод в душі пішли до пункту призначення…