Розділ восьмий. Чи знаєш ти юначе?

- Ви раптом не про Санса Ергінбурга кажете? – запитав той чоловік

- Так, про нього – відповів Антон

Оскільки життя його нічому не вчить, він вирішив розказати. Але на цей раз це був правильний вибір. Тож наступну годину Антон переказував все, що трапилося за останні декілька днів. Його кілька разів намагалися заткнути. Але ж це Антон Ізак. Якщо він почне щось говорити, то його зупинити неможливо  Вислухавши все чоловік повернувся до Стаса і сказав:

- Чи знаєш ти, юначе, повну легенду?

Вони переглянулися

- Повну? – запитав Станіслав – що це означає?

Він посміхнувся

- Ну дивись…

Річ у тому, що просто дістатися до Кіліманджаро не достатньо. Треба ще відчинити печатку 1000 імен. Печатка 1000 імен – це дві монети, в яких 500 людей та 500 магічних створінь закарбували кров’ю свої імена. Та, що належить людям закарбована в лід Канади, а та, що древнім в лід Гренландії. Справа в тому, що в давнину вважали, що лід може зберегти магію. Але є одне але. Доступ до першої монети може відкрити будь-яка людина. Але до другої… Там потрібен представник древнього народу. Вони, напевно, вже всі вимерли. Тож лишається тільки молитися.

- Слухайте, він нам послугу зробив – сказав Андрій

- Так – відказав Стас – але я сумніваюся, що йому знадобиться багато часу, щоб зрозуміти. Слухай, а у вас тут є аеропорт?

- Звичайно

- Тоді поїхали прямо зараз

- А ти не боїшся Санса? – запитав Антон – як не крути, темрява – його стихія

Станіслав підійшов до вікна. Його охопили сумніви. Але ті сумніви розвіяв краєвид.

- Ні не боюсь, зараз же повний місяць

Це була помилка. Так, темні маги втрачають силу при повному місяці. Але не Санс. Він давно це подолав ще давно. Через азарт Стас навіть не подумав як Санс його переніс в Гімалаї якщо був повний місяць

- Можу предоставити вам автомобіль – сказав чоловік

- Так, дякую

***

Через 15 хвилин всі стояли на вулиці зібрані і готові до пригод.

- Ну що ж, рушаймо