Розділ 2. ОСНОВНА ЧАСТИНА КОМПОЗИЦІЇ МОВЛЕННЯ

«Недостатньо опанувати мудрість, необхідно вміти користуватися нею». 
Марк Туллій Цицерон. 
Від природи люди схильні організовувати навколишні явища і процеси у певні 
структури. Так влаштовані наші мислення та пам'ять. Тому, для того, щоб нас розуміли, 
ми зобов'язані побудувати наш виступ певним чином. Ще стародавні вчителі риторики 
стверджували, що «згода з формою веде до згоди зі змістом». Наприклад, 
розповісти автобіографію людини так, щоб було зрозуміло слухачеві, можна, починаючи 
з її дитинства, потім розповісти про юнацтво, а потім про його зрілий вік. А ось 
викладення незв'язаних між собою моментів автобіографії буде помилкою й буде 
слухачами сприйматись важко та незрозуміло. Бо заплутана, складна, безсистемна та 
непослідовна розповідь сприймається важко і, як правило, не викликає великого 
інтересу. [14, стор. 103]. Якщо це не гумор, авжеж. Тум навпаки діє правило – чим 
більш нелогічним є твердження, тим смішніше! 
2.1. Мета основної частини композиції 
На що саме потрібно звернути увагу на початку промови та як закінчити її, ми 
розглянули. Мета ж основної частини: послідовно донести основні ідеї до слухачів, 
роз'яснити висунуті положення та, якщо промова агітаційна, підвести слухача до 
необхідних висновків та/або підштовхнути до дій. Взаємодія промовця та аудиторії у цій 
частині промови відбувається на так званому предметно-логічному рівні. Весь матеріал 
має бути поданий логічно і зрозуміло, принаймні з видимою логічністю. Щоб Ваша 
думка була прийнята, у слухачів не повинно виникати зайвих питань, що відвертають 
від основних Ваших ідей, а слухати Вас повинно бути легко й цікаво.

2.2. Методи донесення ідей в основній частині виступу 
Головне, щоб процес викладення інформації був послідовним, логічним і 
зрозумілим слухачу. Тому що, чим зрозумілішою формою буде надана інформація, тим 
легше з нею погодитися. Розглянемо типові методи, які, до речі, можна між собою 
поєднувати при необхідності. 
1. «Історичний метод (розповідь)». 
Коли факти викладаються у хронологічній послідовності, описуються та 
аналізуються зміни, які відбулися в тому чи іншому предметі з часом. Завдяки такій 
хронологічній структурі аудиторія може легко стежити за Вашими думками. 
Приклади: 
- «В цьому районі міста минулого року було скоєно 15 пограбувань, цього року вже 
скоєно 16, і зауважте, це ще не кінець року. Якщо ми нічого не зробимо, то відповідно 
до цієї жахливої тенденції вже в найближчому майбутньому отримаємо ще більшу 
кількість пограбувань». 
– «Спочатку Росією було анексовано частину Грузії та Молдови, потім в України було 
відібрано Кримський півострів та введено війська до Донецької та Луганської областей, 
зараз розхитується ситуація в інших східних областях України. Ну що, Європа, 
продовжуєте бути «глибоко стурбованими»? Чекайте на агресора в гості!» 
У цьому випадку оптимальною була структура подачі матеріалу така: 
минуле/сьогодення/майбутнє. [14, стор. 155]. 
2. «Географічний метод (опис)». 
Опис - це промова, що дає статичну картину. В описі об'єкт або явище не 
розвивається, немає ніякого руху. Наприклад, опис місця події у судовій промові. Також 
Ви можете користатись цим методом, коли розповідаєте про речі, що відбуваються в 
різних місцях. Наприклад, розповідь про компанію новим співробітникам можна 
розділити на розповіді по поверхах (перший, другий, третій…) або по філіях (в Америці, 
в Європі, в Азії). [14, стор. 156] 
3. «Метод аналогій (порівняння)». 
Метод полягає у порівнянні різних явищ, подій та фактів. Зазвичай паралель 
проводиться з тим, що добре відомо слухачам, тому що це сприяє кращому розумінню 
матеріалу, що допомагає сприйняттю ідей та посилює вплив на аудиторію. Особливо 
небайдужі до цього методу викладачі й часто його використовують для пояснення 
невідомого через відоме. 
Професор Валентин Фердинандович Асмус наводив у своїх лекціях з логіки 
такий історичний приклад висновку за аналогією: «Відкриття Галілеєм чотирьох великих 
планетоподібних супутників у Юпітера дозволило підкріпити гіпотезу Коперника про 
центральне становище Сонця та рухи навколо нього інших планет. Він порівнював 
систему супутників Юпітера із Сонячною системою, в обох системах виявляючи 
загальні ознаки. Це дозволило зробити висновок за аналогією». 
Це один із безлічі прикладів, коли відкриття чи гіпотеза в науці робиться за 
аналогією. Наприклад, планетарна модель атома Ернеста Резерфорда (1911 р.) 
з'явилася внаслідок припущення вченого, що електрони в атомі рухаються навколо 
ядра подібно до планет нашої сонячної системи, що обертаються навколо сонця. 
Використовуючи порівняння та метафори, можна не тільки вносити ясність у 
розмову, а й успішно переконувати. 
Схема завжди приблизно однакова: 
а) знаходження подібного факту (прикладу); 
б) поетапне виявлення схожостей; 
в) висновок. 
Приклад: «Перед початком Другої світової війни Гітлерівська машина 
пропаганди переконувала населення Німеччини, що німців утискають у сусідніх країнах 
(Австрія, Польща), зараз вся міць російської пропаганди націлена на те, щоб 
переконати громадян своєї країни в тому, що російських людей утискують в Україні. 
Чекайте на вторгнення рашистського режиму! 
Дочекалися? Нічому нас історія не вчить! Не хочемо знати та думати, так 
легше жити, правда?» 
До речі, якщо актор гарно зіграв у фільмі чи серіалі роль президента, це зовсім 
не означає, що ця людина може бути гарним президентом в реальному житті, особливо 
під час кризових моментів для країни. 
4. «Факт та його наслідки». 
Ми спочатку розповідаємо про якийсь факт чи подію, а потім визначаємо 
наслідки. Такий метод можна використовувати як в наукових доповідях, так й під час 
агітаційної промови. Наприклад: «Керівництво компанії вирішило запросити 
консультанта з менеджменту. Дотримуючись його порад, було запроваджено нові 
торгові процедури та закуплено нове програмне забезпечення. Внаслідок таких 
нововведень прибутки компанії протягом місяця зменшились на 10%, натомість 
консультант отримав небувалу вигоду...».