Розділ 1. КОМПОЗИЦІЯ МОВЛЕННЯ

Розділ 1. КОМПОЗИЦІЯ МОВЛЕННЯ 
Йоганн Вольфганг фон Гете дуже точно помітив: «Якщо я перший ґудзик 
застебну неправильно, то і всі інші застібатиму неправильно» 
1.1. Що переконливіше – зміст чи стиль промови? 
Від чого більшою мірою залежить переконливість промови, від її змісту (від 
того, що говориться), чи від стилю мовлення (від того, як говориться)? Деякі оратори 
стверджують, що переконливість мови залежить: 
- на 70% від манери (впевненості жта майстерності подання матеріалу, звернення до 
почуттів слухача); 
- на 30% від змісту мови (сили аргументів, звернених до логіки слухачів). 
В цілому, до групи факторів, які впливають на процес спілкування відноситься 
збіг невербальних сигналів: іноді сама лише хода та жестикуляція людини, з якою 
доведеться спілкуватися, викликає огиду. Що тут ще сказати, якщо навіть мізерна 
кількість флюїдів, яку ми відчуваємо при зустрічі якоїсь людини, призводять до появи у 
нас шквалу емоцій. І все через несхожість на нас самих. 
А спробуйте, наприклад, красномовно захистити дисертацію перед 
професорським складом, не приділивши належної уваги змісту вашої промови. Навряд 
чи Ви справите належне враження на «професуру». Чи вдасться Вам переконати 
шановну комісію та захистити дисертацію? Звичайно ж «ні»! 
Отже, чим вище стоїть розумовий рівень слухачів, тим більше вони 
покладатимуться на розумні аргументи, тобто на свою логіку. При цьому потрібно 
враховувати й те, що чим більшою мірою зміст промови зачіпає наші інтереси, 
тим швидше ми звертаємося до своєї логіки. 
Відповідно до цих психологічних принципів можна дійти висновку, що 
пропаганда без логічних аргументів (фактів) сильніше діє на «недалеку» аудиторію 
(необізнаних у даному питанні людей, які не застосовують критичного мислення). Ленін 
спирався на робітничий клас та знищував інтелігенцію, а Адольф Гітлер був центральною фігурою саме націонал-соціалістичної робітничої партії. Вони знали, що 
легше піддаються впливу прості люди, які не аналізують сказане. Поширення впливу 
будь-якого диктатора при владі орієнтоване насамперед на простих людей і 
супроводжується репресіями стосовно «вдумливої» частини населення. «Нічого, 
мовляв, їм думати, ми за них думатимемо!» Коли згадуєш про таких представників 
людства, то розумієш, що саме про них писав Марк Твен такі слова: «Чим більше я 
пізнаю людей, тим більше мені подобається моя собака!». 
Є й інша думка, що переконливість мови залежить: 
- 30% від манери подачі матеріалу; 
- 70% від його логічності та сили аргументів. 
Але люди частіше з більшим бажанням вірять знайомим їм людям або просто 
приємному їм співрозмовнику, ніж авторитетному професору, який сухо викладає свої 
логічні докази. Чим меншою мірою зміст промови зачіпає власні інтереси людини, 
тим легше вона приймає рішення під впливом аргументів, звернених до емоцій. 
У цьому випадку добиватися свого, агітатору допомагає не суть того, що він 
говорить, а те, як він це подає! Коли вочевидь є брак переконливих фактів, для 
підвищення ефективності промови майстерний агітатор обирає її прикрашання за 
допомогою слів, які викликають необхідні емоції. 
Як правило, у такому разі, співвідношення між поданою інформацією та її 
«розжовуванням» буде явно на користь останнього. Якщо у передачі новин Ви 
спостерігаєте не виклад фактів, а їхній ретельний аналіз, який роблять за Вас, тим 
самим, забираючи у вас можливість думати самому – знайте, це агітація, очікується, що 
Ви все сприймете без критичного осмислення! 
Одне точно можна сказати з впевненістю – Ваша переконливість залежить як 
від її змісту сказаного, так і від того, як Ви говорите. Ці обидві складові ми детально 
розглянемо далі. 
Є ще один ключовий фактор, який впливає на переконливість, окрім сили 
аргументів та манери виступу, це – особистість того, хто говорить. Людину авторитетну 
у своїй галузі слухатимуть уважно, навіть якщо вона говоритиме у нецікавій манері, їй 
довірятимуть, навіть якщо вона наводитиме не сильні аргументи. Авторитет 
заробляється роками, а потім він успішно працює на переконливість промов людини. В 
історії науки існують приклади, коли відомі вчені своєю авторитетною думкою могли 
відкинути убік на деякий час вірну теорію, лише висловивши свою категоричну 
особисту думку, а колеги-вчені бездоказово вірили авторитету, що говорить. Ось така 
сила у суб'єктивної думки авторитету!

Цікаво розкрив питання впливовості авторитету Геннадій Балашов у своїй книзі 
«Як стати авантюристом? Роздуми мільйонера» (глава 45. Джерело виступу). 
Недарма кажуть: «Перш ніж мати свою думку і не виглядати при цьому ідіотом, 
спробуйте спочатку отримати хоч якусь освіту», а на питання «Що таке обмін 
думками?» відповідають: «Це коли заходиш до кабінету начальника зі своєю думкою, а 
виходиш - з його!». 
Таким чином, на переконливість промов впливає: 
- постійна робота над підвищенням свого авторитету та статусу; 
- зміст, підготовка до виступу: використовування вагомих фактів та 
аргументів; 
- манера: інтонація, жести, паузи, правильна послідовність аргументів, 
звернення до емоцій та почуттів аудиторії тощо. 
Враховуючи це, подумайте про наслідки слів, перед тим, як вступати в публічні 
дебати з авторитетною людиною, навіть при наявності залізних аргументів та 
впевненості у власній вродженій красномовності. 
1.2. Постановка мети 
Якось Аристотелю віддали на навчання дуже балакучого молодика. Після 
тривалого спілкування він запитав свого наставника, яку плату той візьме з нього за 
навчання. 
- З тебе - вдвічі більше, ніж з інших, - відповів філософ. 
- Чому? - здивувався той. 
- Тому, що з тобою має бути подвійна робота: перш ніж навчити тебе говорити, мені 
треба навчити тебе мовчати». 
Зверніть увагу, що вміння мовчати, а саме, слухати, філософ оцінив нарівні з 
умінням говорити. Ще давньогрецький філософ Епіктет казав: «Бог дав тобі два вуха та 
один рот. Чому ж ти не користуєшся ними в такій послідовності?». «Про мовчазну 
людину хоч і не скажуть, що вона розумна, але й не скажуть, що вона дурна». М. Ю. 
Лермонтов у повісті «Герой нашого часу» пише: «Мені хотілося змусити вас розповісти 
щось. По-перше, тому що слухати менш втомливо, по-друге – не можна проговоритися, 
по-третє – можна дізнатися чужу таємницю, по-четверте, тому що такі розумні люди як 
ви краще люблять слухачів, ніж оповідачів». І тоді, після спілкування зі знайомим вас не 
турбуватиме почуття спустошення, що виникає внаслідок того, що ви нічого нового не 
дізнались, а самі вилили йому душу.