21

Деян.

Вона була такою тендітною, ніжною та чуттєвою в моїх руках. Шкіра Віри наче палала від моїх дотиків і це мене шалено заводило. Здається, що з кожним поцілунком я втрачав свій здоровий глузд і повністю піддавався її чарам. Дівчина вигиналась в моїх руках наче чорна пантера. Бо ця чорна сукня просто ідеально їй підходила, особливо той розріз на нозі… Віра відірвалась від моїх губ і почала сіяти доріжки поцілунків моєю шиєю, а мені залишалось лиш заплющити очі від задоволення. Я на мить згадав про фото, яке я вирішив сховати. Так, мені взагалі не хотілося, щоб навіть так батько бачив, що я роблю. Щоб перед його фотографією я танув від дотиків дівчини, яка має вороже татуювання. Але терпіти більше я не міг. Просто не можу протистояти почуттям, які викликає у мене Віра. Це щось значно більше, ніж звичайне захоплення чи навіть симпатія. І я дуже сподіваюся, що вона відчуває теж саме. Бо дівчина не намагається втекти, не просила більше відпустити її. То ж, можливо, вона таки хоче бути зі мною. І я готовий зробити заради неї все. Навіть знищити те татуювання, щоб більше ніхто і ніколи про нього не знав… Звісно, якщо Віра цього захоче. 
Вона потягнула мене за собою і я охоче піддався цьому. Мій мозок просто відключався і залишалась лише вона і те, що я відчуваю до неї. Пальці дівчини невпевнено знайшли ґудзики моєї сорочки і обережно почали розщіпати їх один за одним, обережно спускаючись згори вниз. Я був готовий просто розірвати ту кляту сорочку на собі, проте тримався з останніх сил, щоб Віра все закінчила сама. Потім вона обережно провела пальцями по моєму торсу. Вони були холодними і я несвідомо засичав їй в губи. Дівчина засміялася та поглянула мені в очі. Ця блакить так і манила в ній потонути. На якусь мить ми просто застили, отак дивлячись одне одному в очі. Між нами був ніби наелектризований простір і вистачило б тільки іскри, щоб все згоріло дотла. І цією іскрою стала шлейка бюстгалтера Віри, що мимоволі сповзла з її плеча, оголюючи його повністю. І тоді я вже не стримався. Дівчина теж. Одяг летів в різні сторони, між тим розривати дотики взагалі не хотілося. Тіло Віри було надзвичайно ніжне та тендітне з легким запахом карамелі чи то шоколаду. Вона необережно дряпала мою спину, а я цілував її у всі доступні мені місця. І це все було просто феєрично. Я забув про все на світі, навіть те, що на її плечі є татуювання. Та й взагалі намагався не думати про це. Були тільки ми і та пристрасть, що огорнула з головою. Важко дихаючи, я ліг на спину, закинувши руку за голову, а Віра обережно лягла на мої груди. Вона теж дуже швидко дихала і іншою рукою я гладив її по спині. На ній відчувалися краплинки поту і від цього я чомусь усміхнувся. 

— Тепер ти точно не втечеш від відповіді, — прошепотіла Віра, — і скажеш, що між нами. Які у нас стосунки?

— А хіба ще треба щось казати? — я водив пальцями візерунки по її шкірі, — ми зараз лежимо повністю оголені на ліжку в моїй спальні після неймовірного сексу. Невже тут ще потрібно щось казати?

— Так, — впевнено сказала вона і підвелась, впершсь ліктем у мій живіт. Це було боляче, — або ти зараз же кажеш всю правду, або я просто йду геть. І ти більше ніколи мене не побачиш. Годі втікати від серйозності цієї розмови.

— Добре-добре, — я важко видихнув і прибрав волосся з обличчя Віри, що впало через її емоції, — мені справді було дуже важко. Але… я точно маю почуття до тебе, Віро. Це не просто симпатія чи захопленість, а щось значно більше. Я поки не можу в цьому розібратися, бо ранішене відчував нічого подібного. Та я не хочу тебе відпускати. Ніколи. Більше за все я бажаю… ні, прошу… чи… хочу, щоб ти завжди була поряд. Ти потрібна мені, Віро. У всіх сенсах цього слова.

— Невже я нарешті чую це від тебе, — вона намагалась говорити спокійно, проте в її голосі було чітко чути тремтіння, — і ти кажеш це серйозно?

— Абсолютно, — я підвівся, щоб бути ближче до неї, — якби це й далі була моя гра, моя помста… то ми б точно зараз не були тут у такому вигляді.

— Я… я теж дуже хочу бути з тобою, Деяне. Все своє свідоме життя я була сама… Жодного разу поряд не було нікого близького та рідного. Або мимовільні романи, або ненадійні друзі… І ні крихти відчуття, що у мене є сімʼя. Бо її ж то і нема. Але з тобою все інакше. Поряд з тобою я ніби почуваюся… вдома. І для мене це так дивно і цінно водночас.

— Віро, я… — ці слова застали мене зненацька і якийсь час я просто дивився на неї і не міг до кінця усвідомити те, що вона сказала, — невже ти це серйозно? Після всього, що сталося…

— Може я й дурна, що влажу в це, — вона засміялась, — але з тобою мені так добре, що нічого іншого я вже не хочу. Навіть незважаючи на те, що ти викрав мене і звʼязав. Мені чомусь здається, що раніше я переживала і щось гірше.

— Я шкодую про все це вже дуже давно, — мої долоні огорнули її обличчя, — Кирило відразу казав мені, що все це погана ідея і щоб я відмовився від помсти. Та довгий час я не міг переступити через себе. Але зараз… Віро, пробач мені за все те, що я заподіяв тобі. Я буду вибачатися ще дуже довго.

Дівчина нічого не відповіла, а лиш наблизилась до мого обличчя та поцілувала. Я піддався цьому пориву і між нами знову загорівся вогонь пристрасті, що мабуть горів ще сильніше, ніж вперше. Він спалював всередині мене всю злобу та ненависть, а на цьому згарищі зароджувалось щось значно серйозніше та достойніше. 
Після нашої палкої ночі, вже практично на світанку, Віра вислизнула з моєї спальні до себе, щоб прийняти душ та привести себе в порядок. Якийсь час я просто лежав з заплющеними очима та посміхався сам до себе, бо наче щасливішим я ще не був ніколи в житті. А потім я підвівся та підійшовши до комода, підняв рамку з фотографією.

— Пробач, тату, — прошепотів, — але я, можливо, кохаю її. Впевнений, що це не вона вбила тебе. То ж думаю, що ти б зрозумів мене. Ти кохав маму донестями. То ж дозволь і мені відчувати таке у своєму житті.

Десь близько двох тижнів ми не бачилися з Кирилом і він навіть не відповідав на мої дзвінки. Точніше, його телефон був вимкнений. І от врешті друг подзвонив та покликав до себе. Я був радий цьому і впевнений, що він впорався з собою і все буде нормально.