3

Деян.

— У мене сьогодні купа справ, — я відмахнувся від розмови свого друга і продовжив переглядати папери.

— Та годі тобі, — він вдарив мене по плечі, від чого я впустив кілька документів на підлогу. Спопеливши (невдало) його поглядом, я нагнувся, щоб все підібрати.

— Ти можеш піти сам. Можеш покликати кого завгодно, але не мене. Не сьогодні.

— Та припини, Деяне, скільки можна копирсатися в цих папірцях. Ти вже тиждень з дому не виходиш, — Кирило вдавав, що не помічає мою злість і продовжував доводити своє.

— Мені здається, я знайшов ниточку, що може привести мене до того, хто підлаштував аварію матері. На це мені пішло декілька днів в батьковому архіві. Я не можу просто так взяти і все кинути...

—  А про себе ти думаєш, га? Про власний стан, про своє здоров'я? В такій перенапрузі ти точно не допоможеш нікому. А твоя мати тільки й рада буде, якщо ти проведеш вечір не пропадаючи в цьому дурнуватому кабінеті. Деяне, дава-а-ай... Я не хочу йти туди сам. Тим більше, сьогодні дуже вигідний вечір. Кожен другий коктейль безкоштовний.

— З яких пір ти економиш? — я закотив очі, — і тим більше, відколи це ти п'єш коктейлі.

— Ну... віскі з ромом, думаю, вдало зійде за новий рецепт. Все, це вирішено. Ми сьогодні йдемо в бар. Заїдеш за мною, бо я свою ластівку відвіз на полірування. І мені лінь її сьогодні звідти забирати.

Кирило махнув рукою та зник за важкими дверима кабінету. Я ж дивився йому вслід і намагася згадати, коли ми взагалі подружилися і чому дружимо досі. Абсолютно різні особистості. Деколи він шалено дратує мене. Але без нього я б, мабуть, точно зійшов з розуму.

— Я бачила, заходив Кирило, — на кухню приїхала мама, поки я робив собі каву.

— Так, — я втомлено потер очі, — знову амагаєтьс затягти мене в якийсь сумнівний бар.

— І ти відмовляєшся?

— Я зараз зовсім не хочу веселитися, мамо. У мене є надто важливіші справи.

— Ти знову за своє, — вона закотила очі.

— Я вийшов на слід. Це може до чогось-таки привести. Мені не можна зупинятися, — я зробив ковток кави, але зовсім забув, що вона надто свіжа і неприємно обпекла горло.

— Забудь вже про це, Деяне. Батька не повернути, моє здоров'я також. Ми ж не якась там мафія. Все це давно в минулому. Я прошу тебе, пильнуй своє життя. Створи сім'ю. І тоді я точно буду щасливою.

— Добре,  — я підняв обидві руки, здаючись, — я піду сьогодні з Кирилом. Може розум трохи відпочине і зможе краще працювати. Але від своєї мети я не відступлю. І далі буду шукати тих покидьків.

Всю дорогу до бару в Кирила не закривався рот. Я вже мріяв про те, як вн сьогодні знайде собі якусь дівку та відчепиться від мене. І чим ближче ми під'їжджали, тим сильнішим було моє бажання зробити те ж саме. Напитися та порозважатися з кимось. Але поки що я міг думати лише про вічні історії Кирила та вгадувати, яка з них чергова брехня.

— А тут вже людно, — задоволено потер долоні Кирило.

— Не забувай про нашу домовленість. Без справжніх імен.

— Ой... Ніби я винен, що воно в тебе надто унікальне для всіх.

— Я попередив тебе, — кинувши важкий погляд на друга, я засмівся і ми пішли розважатися. Але та домашня кава зіграла сьогодні зі мною злий жарт і я тепер не міг пити жодного алкоголю, бо шалено пекло горло, навіть від холоднго. То ж поки Кирило вже розважався наповну і знайшов собі нову дівчину, я лиш нудьгуюче пив холодну воду і розумів, що з самого початку це була погана ідея.

— Я тут познайомився з деким, — Кирило підступно заговорив, — вона тут з подругою. Думаю, це варіант саме для нас.

— Щось я не дуже хочу, — я скривився від чергового болю в горлі.

— Деяне, — друг проціди крізь зуби, — якщо ти взяв обітницю непорочносі, то мені байдуже. А у мене секс був вже дуже давно. І мені це не подобається.

— Добре-добре. Тільки не бубни.

Ми підійшли до одного зі столиків, що були з диванчиками. На щастя, Кирилу вистачило розуму підтримати мене і ми назвались несправжніми іменами. Його подружка, мабуть, була така ж як і він, бо вони досить швидко знайшли... спільну мову та відгородилсь. Інша ж дівчина була абсолютно спокійною та тверезою. Це навіть зацікавло мене. Дівчина була привабливою, здовгим світлим волоссям та нудьгуючим поглядом. Мені захотілось розвеселити її. І в той же час Кирило дав зрозуміти, що чекати його вже не треба. То ж я запропонува Вірі, здається, так звати, підвезти її додому. Спочаку вона пруалась, але хто ж встоїть переді мною. Коли вона назвала адресу, я спочатку нічого не запідозрив, але потім зрозумів, що ми під'їхали до місцевих офісів. Це мене трохи засмутило, що вона захотіла обдурити мене. Але хіба це може бути безнаказанним? Віра була в доволі короткій сукні, то ж я по-власницьки поклав свою долоню на її стегно.

— Що відбувається? — вона дивилась переляканими очима.

— Не вдавай дурненьку, — я міцніше стис її ногу, — ти ж не просто так прийшла в той бар. Твоя подруга виявилась дружелюбнішою, проте... я теж можу знайти до тебе підхід.

— Та що ви собі дозволяєте!? — вона міцно вхопилась в моє зап'ястя, проте її фігура була такою тендітною, що мої пальці охоплювали її стегно майже поністю, тому приюрати мою руку не так вже й просто.

— Не пручайся. Це буде просто секс на один раз. Без зобов'язань, без відповідальності. Я б ще сказав без імен, та на жаль, вони вже відомі.

— Хто вам сказав, що мене взагалі це цікавить? — голос Віри став впевненішим і вона наче трохи розслабилась. Я коротко посміхнувся, бо чудово знав, що ніхто не встоїть перед моїми залицяннями.

— Інакше, ти б тут не сиділа, — моя рука почала рухатись вище, а дівчина вже не пручалась. Я відстібнув пасок безпеки і нахилився, щоб поцілувати її, поклавши іншу руку на шию. Спочатку Віра завмерла і нвіть відповіла на поцілунок, але потім в то же момент мені в живіт прилетів достатньо сильний удар кулаком, від чого я зігнувся, а вона вирвалась з моїх рук.

— Всього доброго, — пискнула Віра та втекла.