Глава 5. Життя налагоджується

Кажуть, людина, яка володіє собою — володіє світом. Ми не можемо вплинути ні на що, окрім себе. А, впливаючи на себе, змінюємо наш світ. Хоча… Не впливаючи на себе, ми так само змінюємо наш світ.  Тільки у такому разі не завжди у той бік, який нам потрібно. Вірніше — завжди не в той. 

Важко керувати собою, коли немає підтримки ззовні. Почуваючись невпевнено, розгублено і дратівливо, можна впасти у відчай. І щоб цього не сталося, людина шукає прихистку серед однодумців, підтримки від ближнього, того, хто додає нам упевненості.

Найрозгубленішим допоможе реакція мозку на алкоголь чи щось тому подібне. Інші шукають себе серед своїх — людей, книжок, думок, занять; серед своїх мрій, яким пощастило виповнитись і тих, які ще залишаються нереалізованими. 

Інтернет пришвидшує і спрощує багато речей. Тут завжди знайдеш своїх. Таких саме! І ворогів, може, комусь потрібно — тут безліч! І кожен може влаштувати тут своє гетто, свій клуб, групу, сторінку — відкрито, обмежено чи — як забажаєте!

Вам потрібно, аби вас називали гарною? Чи гарним?  Будь ласка! Тут є! Ой, яка ви гарна! А ви який пречудовий! І вам стало краще! І ви вулицею в реалі вже йдете трішки якось інакше — з рівною спиною і погляд усміхнений, і хтось усміхнувся вам у відповідь, і — вже двом стало цікавіше жити! Ось ви вже й не самотня. І ви також — не один!

А вам чого? Не надто розумний, кажуть? Що ж… Будь ласка, приєднуйтесь до інтектуальної дискусії, бажано — політичної. Все! У вас сотня прихильників і ви серед них — авторитет. Вже й дружина, бач, на вас сьогодні глянула з повагою, бо щось змінилося в ваших очах… І на роботу покликали нову, бо ви вдало витримали співбесіду. І син тулиться, бо — ви ж розумний, не бозна хто! — пішли з ним до зоопарку та поспілкувалися на цікаві обом теми. Життя налагоджується, панове!

А вам самотньо, літня леді? Та кому з нас це спаде на думку, коли ви годинами відбиваєтеся від захопливих коментарів щодо останніх новин у світі  квітникарства чи особливих дієт для схуднення? 

Чи у вас гарна киця. Чи, може, песик? Чи ви подорожуєте за рахунок власних заощаджень… Чи за рахунок чиїхось... 

Байдуже, шановне товариство! Тут не існує обмежень! Тут немає байдужих! Тут усі потребують усіх — уваги, лайків, усмішок чи, навпаки, хочуть вилити своє роздратування… і, хтозна, скільки реальних життів врятувала ця ілюзорність впевненості — інтернет! Бо  вибовкав ото сюди тонни гніву, ненависті і пекучого болю, не вийшов на вулицю і нікого не вбив, бо — ніколи було — потрібно було від ворожих коментаторів відстрілюватись… Стерти на порох і вкопати в землю того інтернетного покидька, що насмілився назвати вас, ну, припустимо, лайном. Чи сєпаром. Чи ватою. Чи не знаю ким, але — вам не до вподоби. Не до вподоби вам отака вподобайка!

А… Так-так… Когось таки довели до розпачу інтернетними нападками та цькуванням… І таке бува… Тут нічого не поробиш. Свобода — вона така: росте і праведне, і грішне — однаково. Тільки грішне, немов бур'ян отой, що борщовиком звуть — тому тільки волю дай — затулить собою цілий світ і ще й обпече до смерті, якщо його зачепиш чи, не дай боже, захочеш видерти з коренем… 

Тут потрібно думати. Але треба працювати… 

А ввечері знову почулося під вікном:

— Марічко! Марі-і-ічко!!! Та ти чого мене ще все не лайкнула? Та скільки тебе мож благати? Де твоя совість? Марічко… Ну ти не кума в мене, а якась паразитка!