Глава 2. Роздуми

Мешканці п'ятиповерхівки, пробуджені цим дивним діалогом, теж стали розмірковувати: як так могло статися, що інтернет увійшов в нашу буденність, заполонивши собою усі інші принади дозвілля? І не тільки дозвілля. Торгівля та безліч інших сфер і галузей масово переходять в онлайн. Вже не потрібно виходити з дому, аби замовити їжу та одяг, відремонтувати техніку чи запросити хатню прибиральницю. 

З самого ранку завдана тема зачепила і мене. Протягом цілого дня постійно виникали нав'язливі роздуми: а й справді, як же ж воно могло так статися, що світ змінився, перейшовши у віртуальний простір?

Світ змінився…. Світ змінився? Але ж світ змінювався завжди і змінюється щомиті. На те він і світ, щоб змінюватись. Людина завжди полюбляла змінювати свій світ у бік власної зручності. Той, хто вперше не просто зміг вгамувати вогонь, загасивши його, а приніс полум’я до своєї печери і підкорив власним потребам, хіба він дбав про якусь всесвітню історичну користь? Звичайно, що ні. Він дбав про свою печеру і про свій шлунок — потрібні були тепло і їжа. Але світ змінився. 

Інший, сусід того першого, хто приніс вогонь, а може й ні — хто знає, як воно там колись все те було? — вимурував навколо вогнища кам'яну кучугурку. Стало тепліше і м'ясо можна було вже не тримати над вогнищем, а покласти на каміння зверху і воно смажилося, поки хтось не придумав якоїсь першої у світі миски чи горщика. І поставили того горщика на камінь той, що рівніший. І тепер стали усі каміння складати так, аби було рівно. І вийшла піч. І наповнили горщик водою — навчилися їжу не тільки смажити, але й варити. 

Хтось почав переплітати поміж собою волокна, хтось потім став ткати, а хтось, вже після тих вояків, що винайшли зброю, зрозумівши, що метал придатний не лишень для убивства, але і для праці, придумав праску, поклавши в середину жар із вже давно підкореної ватри. І стало менше немовлят хворіти в тих родинах, де прасували білизну.

Все поступово розвивалося далі у бік зручності та войовничості. Колесо, водопостачання, опалення, електричне світло. Вогнище нехай вимикається на ніч і вмикається за потреби. 

І годинник нехай буде у кожного у кишені чи на руці, і вдома на стіні, щоб не бігати по людях і не питати котра година, і півня не зичити, коли треба вранці прокидатись. І взагалі, стало зручніше жити, коли усі разом, коли допоможуть слабшому, а обов'язки розподілено поміж усіма так, що кожен вже не повинен робити все — достатньо уміти щось одне, і тоді не пропадеш. 

Вже коваль не вирощує пшеницю, а мисливець не займається ткацтвом — в кожного є своя справа, яка годує. З'являються гроші. В кого є гроші і він уміє їх належним чином зберегти, той вже собі купить і хлібину, і одежину якусь… 

Зрозуміло, що людство завжди мріяло знати, що коїться де інде з іншими народами, мріяло побачитись з рідними, які у від'ізді, поспілкуватись з ними. Але можливості для цього з'явилися лише нещодавно. 

Так, листування існувало вже давно, та хіба воно може порівнюватись з теперішнім онлайн-зв'язком? Раніше, поки дочекаєшся того листа, ситуація, описана в ньому вже сто сорок разів змінилася… З іншого боку, якби не було звичайного паперового чи іншого якогось листування, то нам від попередніх поколінь нічого би не залишилося. Наскельні написи — теж листування.