Розділ 17

Флешбек / Фелікс

Фелікс був у відчаї. Три бовдури, в тому числі і його батько, відмовився від ідеї віднайти базу «Кайрон 23».

— Це небезпечно, — говорили вони в один голос. — Ми й так досягли того, що хотіли.

— Тобі не варто лізти в наші справи, юначе! — повторювали чоловіки.

— Вдома поговоримо! — серйозно говорив батько.

Фелікс знав, що означає «вдома поговоримо». Тоді він був підлітком, якого батько міг вдарити чи навіть побити до крові. Бувши міністром оборони при президентові, людиною він був жорстокою. Людина, яка зрадила президента Михайлова, нічого не цінувала, навіть і родину.

Вони назвали себе «Дефендо», керували державою, продавали людей на заводи, вбивали тих, хто не підкорився їм.

Вони знищили всю демократію.

Фелікс знав жорстокість батька. Фелікс став свідком побиття матері. Фелікс із юного віку бачив, як вони керували державою.

Зараз, все стало по-іншому. Завдяки науці батька Фелікс став таким же самим жорстоким і з поламаною психікою ще з дитинства. Божевільним юнаком, який марив базою «Кайрон 23». Він зібрав біля себе людей, які стали служити йому. Людей, які були такими ж жорсткими та божевільними, як і він сам. Фелікс віднайшов в архівах міста карту метрополітену та єдиний екземпляр тунелю, який міг вести до бази, й не помилився. Прокладаючи собі дорогу кров’ю та вбивством, віднайшов замуровану базу. Перед ними повстала у всій своїй смертельній красі військова база «Кайрон 23». Діставшись лабораторії, Фелікс наказав своїм людям обнишпорити її. Там же він знайшов одну касету.

«Дев’ять місяців я боровся за життя своєї доньки. Я думав, що створив ліки, але помилився. Мої експерименти видалися невдалими. Після народження чудової дівчинки моя донька померла! — чоловік перевів подих, але продовжив говорити далі. — Я створив вірус. Всі мої колеги вже померли. Слідом за ними піду і я, — чоловік почав кашляти та, відхилившись на спинку крісла, на декілька хвилин замовчав. — Мою лабораторію буде знищено з усіма відомостями, разом зі мною. Вірус не вийде за межі лабораторії. Я зробив помилку й тепер вимушений покінчити з тим безладдям, що накоїв».

Фелікс ще декілька разів переглядав це відео.

— Це не та лабораторія! — промовив Фелікс. — Вони знищили її. Шукайте далі. Мені потрібна вся інформація.

— Але, Феліксе, люди втомилися, — заперечив найманець.

— Тобі потрібен відпочинок?

— Не тільки мені, але й моїм людям також.

Фелікс повернувся до чоловіка обличчям й, хмикнувши, дістав пістолет.

Пролунав постріл!

— Це мої люди. І всі будуть робити те, що я скажу.

Він довгі два роки як одержимий шукав будь-які відомості про цей вірус, й на цей раз його пошуки були також вдалими. Зібравши найкращих науковців та погрожуючи їм, домігся результату. Прототип вірусу був у нього в руках, але все одно не вистачало декількох складових.

— Знищити всіх! — наказав Фелікс. — Знайдіть мені онуку Романова. Вона повинна залишитися живою. — Фелікс лукаво посміхнувся. — Скоро ми станемо багатими людьми. Мої друзі іранці вже чекають на результат.

Фелікс був задоволений таким результатом, а всіх науковців було вбито. Першими, на кому він використав прототип вірусу, стали саме «Дефендо». Тепер вся влада належала йому.