Розділ 5

Влада сиділа в кімнаті для допитів. Здавалося, що життя ніби на деякий час зупинилося. Вона ніколи не була в такому не вигідному для неї становищі. Хоча й спочатку азарт прокинувся, але згодом здоровий глузд взяв верх…

Колись вона сама вирішувала життя людей, а тепер все навпаки. Її навіть почали мучити докори сумління про те, що краще було б дійсно накивати п’ятами…

Доки не було слідчого, Влада могла спокійно подумати про вбивство полковника Крилова. Вона знала, що про заказане вбивство ніхто відкрито не говорить, доки це не потрібно «Дефендо», а саме так назвали себе троє осіб, які, своєю чергою, вважали себе правителями міста. З латинської мови «defendo» перекладається як «захищати». Вони й справді думають, що захищають державу, місто від революцій, громадянської війни, й навіть не розуміють, що людям потрібна свобода, а не тиск з їхнього боку.

Більшість таких випадків ніхто не доводив до преси, їм не потрібно було, щоб суспільство знало, що декілька впливових людей своїми руками знищують непотрібний їм люд. Але зі вбивством полковника все було навпаки. Мало того, пресу будуть підживлювати новими подіями й скоро до них дійде новина про вбивцю полковника, а саме про Владиславу Романову…

У кімнату увійшов чоловік.

— У чому мене звинувачують? — запитала Влада.

— Непотрібно вдавати з себе невинну! — піднявши на неї свої темні очі, гнівно відповів чоловік. — Ти…

— Що я? — перебивши слідчого, а це був саме слідчий, спокійно вимовила дівчина.

— Ти вбивця й повинна відповісти за свої дії.

— Так, звичайно… я вбивця! А хто ж тоді ви? — оперлася ліктями на стіл і зосереджено подивилася на чоловіка.

— Я той, хто відповідає перед волею народу. Я і є влада! — самовпевнено, навіть театрально відповів слідчий.

— А ви знаєте, що таке влада? — перевівши подих і схилившись на спинку стільця, сказала. — Влада — це здатність певних соціальних суб’єктів економічними, політичними, ідейними, моральними засобами запроваджувати свою волю в суспільне життя. Ви вважаєте, що державна влада належить вам, але навіть не знаєте, що таке державна влада, — дівчина навмисно не дала змоги нічого сказати слідчому й продовжила говорити далі. — Державна влада — це вища форма політичної влади, якщо ви, звичайно, знаєте це, яка базується на спеціальному управлінському, владному апараті та володіє монопольним правом на видання законів, розпоряджень та актів, які, своєю чергою, є обов’язковими для всього населення.

— Я бачу, що ви сильна в юридичних термінах, але…

— А ви знаєте, що вашій диктатурі рано чи пізно прийде кінець! — не давши продовжити думку чоловіка, Влада знову перебила його. Той знервовано встав і почав ходити по кімнаті.

— Що ти про це знаєш, дівчисько! — грубо та невпевнено закричав чоловік. Дівчина повернула голову й подивилася на нього, він роздратовано розпочав міряти кроками кімнату. — Ти — суспільно небезпечна особа, яка вчинила діяння, що має ознаки злочину. Твої дії посягають на суспільний лад нашої держави, його політичну систему.

Влада розуміла, на що натякає слідчий. Вбивство полковника був лише привід затримати її. Насправді вони ж можуть визнати її шпигуном чи рецидивістом. Суспільна небезпека з їхньої точки зору — це оцінна категорія, що характеризується певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об’єктам, що охороняються кримінальним законом. А закон охороняє тільки тих, хто на вершині. Вони переписали конституцію й законодавство на свій лад. Тепер кожна невинна особа може бути визнана зрадником та покарана згідно з їхнім законом.

— Який у тебе був мотив для вбивства полковника? А можливо, ти вчинила цей злочин із групою осіб?

— А чому ви не спитали у мене, як я готувалася до злочину? А можливо, смерть полковника тут ні до чого? — схрестивши руки на грудях, із посмішкою промовила Влада.

— Можливо, й ні до чого! — хмикнув.

Скільки годин вони розмовляли, Влада не знала. Це був не допит підозрюваного, а якийсь цирк. І в цьому цирку вона була глядачем, який не міг раніше покинути це видовище.

— Як сказав Еммануїл Кант: «Закон, що живе в нас, називається совість. Совість є, власне, застосування наших проступків до цього закону», — слідчий процитував вислів Канта, як справжній актор. Влада дивилася на нього й не могла повірити, що бувають такі циніки.

— Совість? — засміялася дівчина. — Невже ви й справді вважаєте, що у вас є совість?!

— Із хаосу ми збудуємо новий світ. Світ, в якому не буде таких людей, як ти. Світ, в якому всі будуть підкорятися закону, а не будуть його обходити. На даний час люди перебувають під загрозою самознищення. Цей процес можна уникнути лише за умов, коли буде існувати безпека та розвиток людства, коли не буде ніяких конфліктів у суспільстві. А такі, як ти, а саме провокатори, і є причина цих конфліктів.

— Я слухаю ваш монолог і не можу зрозуміти, невже ви й справді вірите у свою так звану теорію розбудови нового суспільного ладу?

— Романова, ти — загроза національній безпеці. Тебе ліквідують, або чекатиме довічне тюремне ув’язнення! — нарешті слідчий наблизився до того, через яку причину вона була арештована. — Ми також знайдемо твоїх спільників. — Чоловік кинув на стіл теку. — Подивися! — наказав він. Влада розгорнула її, й те, що вона в ній побачила, на перший погляд, не викликало ніяких емоцій, але в душі бушував ураган. — Рідний брат твоєї загиблої матері Вадим Романов! — вишкірився слідчий. — У далекому минулому полковник служби безпеки, а поряд із ним на фото — Микола Авдєєв, на прізвисько Ніко! Організатори руху опору! Твої спільники!