26. Сумніви

На декілька годин я сховалася у старій запиленій кладовці, перебирала ті сувої, які не встигла вчора. Поступово монотонна робота заспокоїла нерви, вдалося подивитися на ситуацію з іншого боку.

Ну так, неприємно. Я ж думала, що Влад серйозно, а воно он як вийшло. І він не винен. це не якийсь злий жарт чи слабкість магічного захисту перевертня, як було б у випадку, якщо б перевертень не розрізнив істинну симпатію від реакції на манкість відьми. Просто зроблю хорошу міну при поганій грі: скажу, що погодилася зустрічатися з цікавості, а не через міфічні почуття. 

Скоріш за все деякі наді мною посміються. Я Мілену маю на увазі, бо роблена не упустить можливості пройтися по тому, що майжк приворожила половину хлопців на курсі. І спробуй доведи, що не спеціально. 

А до біса! Не буду нікому нічого доводити, це ж виглядатиме тупо. 

Той же Влад сказав, що не можна виправдовуватися: розумний і так зрозуміє, а дурень все одно при своїй правді залишиться. 

Коли вийшла з бібліотеки, побачила на лавці перед входом Влада. Блін. Чи сказала їм матір про те, що вони стали жертвою любовної лихоманки, спричиненої артефактом? Важко зітхнула, підійшла до нього й сіла на лавку. Залишила між нами добрячу відстань. 

— Стомилася? — запитав він.

Скосила погляд на перевертня. Сидить собі, закинув ногу на ногу, з виглядом філософа роздивляється вершечок клена. Цікаво, про що думає? Артефакт якось впливає на розумові здібності? Знати, що у нього заклав творець. 

— Перекладати старі дипломні роботи туди сюди не так важко, — знизала плечима, — Важче читати назви й не допустити, щоб голова не луснула від дикості тем.

— Навіщо читала?

— Цікаво. 

— Хм, на рівному місці проблему собі організувала, — Влад нарешті обернувся до мене, — Ти не прикрила двері, коли зайшла в кабінет Анастасії Андріївни. 

Під вечір піднявся вітер, він шумів у кронах кленів на алеї перед бібліотекою. На асфальт впало декілька листочків, вони здалися занадто неорганічними на чистому тротуарі. 

— Невже і це в академії карається якоюсь відпрацьовкою?

— Ні, — він усміхнувся, — Але не дає активуватися чарам проти підслуховування. 

— Яким чарам? — я нахмурилася, не розуміючи, про що Влад говорить.

— Кабінети викладачів мають особливі чари, які не дають навіть перевертням почути щось звідти. Хоч притиснись вухом до дверей, почуєш тишу. 

Блін, зовсім забула про слух перевертня: він же гостріший в сотню разів, ніж людський. 

Ой мама, це ж він все почув! Вмить щокам стало жарко, руки дрібно затремтіли. 

— Ясно. 

— Нічого тобі не ясно, Славка, — зітхнув Влад, — Моя симпатія до тебе не артефактом навіяна.

— Ти не можеш бути у цьому впевненим.

— Можу. 

— Не можеш, — відрізала я, — І давай закриємо тему, добре? Скоро артефакт деактивують, любовна лихоманка пройде й все встане на свої місця. На мене перестануть звертати увагу, а ти підеш запропонуєш зустрічатися якійсь красуні.

Влад взяв мою руку, легенько стис. 

— Я вже запропонував зустрічатися красуні, — блін, як об стінку горохом. Спокійно, Славка, це дія артефакта, він реально вірить у те, що говорить, — І уяви, вона погодилася. А зараз сидить губки дує. 

— Бо вся твоя симпатія несправжня.

— У нас різні думки на цей рахунок. 

— На цей рахунок не може бути різних думок, — встала з лавки, сунула руки до кишень кофти, — Мені пора у гуртожиток. Таке відчуття, що бібліотечна пилюка в шкіру в'їлася. 

— Я проведу.

— Не треба.

Влад утримав мене за руку, без поспіху встав з лавки. Його незворушний спокій роз'їдає мої нерви, як сірчана кислота. Значи, що насправді він нічого до мене не відчуває, і в той же час мліти від дотиків, боляче. Краще не підсідати на увагу Влада, як на смачнюще згущене молоко, бо звикнути жити без неї буде важко. 

— Слав, я ж серйозно, — Влад так проникливо дивиться в очі, — Мої почуття з'явилися не вчора, а коли вперше побачив тебе серед наляканих першокурсниць, що збиралися до дуба Хороса. 

Я похитала головою. Одна з дипломних робіт, які трапилися мені в руки сьогодні, була по принципам дії любовних артефактів. Причину, по якій я годину просиділа на підлозі, вчепившись руками у волосся, пояснювати не треба: раз вляпалася в любовну лихоманку через цю гидоту, то треба знати, чого чекати. Той факт, що чари артефвкта змушують жертву вважати, що кохання не навіяне, а справжнє, розписаний аж на три величезні абзаци. Тож віри жодному слову Влада немає.

— Послухай, я чудово розумію, що раза ти віриш у те, що говориш, — склала руки під грудьми, ніби так зможу захиститися від уважного погляду, який немов огортає мене невагомою ковдрою ніжності, — Але я не така вже й ненавчена. Любовний артефакт тим і небезпечний, що жертва не усвідомлює несправжність почуттів, щиро вважає їх природними. Непомітно йде підгонка фактів під нинішній стан, — він спробував щось сказати, та я виставила руку долонею вперед, забороняючи перебивати, — Якщо ти почув про артефакт, то й інше теж не упустив: ти мені подобаєшся по-справжньому. Тож вибач, тепер я не хочу плекати в собі марну надію: згода зустрічатися відкликана. 

Розвернулася і нарешті пішла геть. Не розумію, чи плакати хочеться, чи злюсь.

— Думай що хочеш, але мої почуття справжні, — крикнув навздогін Влад, — Коли артефакт деактивують, ти у цьому впевнишся.

— Тоді і поговоримо, — кинула, не обертаючись.

Не хочу, щоб він побачив мої сльози. 

Побоювалася, що Мілена не упустить випадку позубоскалити, але бісової робленої не було в кімнати. Шик, ніхто на вухо не зудітиме.

— Студентка Тесляр, — блін, забула про годинник, — На вашому ліжку лежать цукерки, — глянула на ліжко, і правда лежить коробка, — Враховуючи ситуацію, не рекомендую куштувати. Людина під владою любовних чар здатна на все.