25. Проблеми під'їхали

З задніх парт передали записку. 

— Це точно мені? — пошепки запитала у Каті, яка її віддала.

— На звороті твоє ім'я, глянь, — відповіла вона так само пошепки, — У нас одна Славка в групі. 

Дивно. Повела плечима, зиркнула на викладачку: Ірма Антонівна меланхолічно водила рукою у повітрі, керуючи шматком крейди, що споро заповнював дошку формулами виведення складних чар. Люди, які мріють про те, щоб махати чарівною паличкою, або просто промовляти закляття, і отримувати бажане, явно не здогадуються, що все не так просто. Це інтуїтивна магія так твориться, наприклад коли відправляєш гарчір'я робленої в річку, а тонке ювелірне чаклунство потребує чітких знань та відточених до автоматизму навичок. 

Привіт. Сходимо прогулятися після уроків? 

Я вдивилася в записку: хм, десь серед першокурсників затесався Влад? Якомога непомітніше огледіла присутніх, але його не побачила. І правда, що другокурснику, тим паче перевертню, робити на профільному предметі для відьмаків і відьмачок? 

Так хто тоді записку надіслав? Блін, чого взагалі голову ламати: якщо це не Влад, то різниці немає. З іншими гуляти точно не піду. 

В грудях знову завирувало щось таке, від чого перехоплює подих, щокам стає жарко, а все навколо розчиняється в тиші. Зараз і спогади про посвяту сприймаються інакше: кожен дотик, а особливо стрибок через вогонь на ньому, викликають хвилювання. Цікаво, Влад одразу мене примітив? Вся його поведінка каже, що так. 

Я сподобалася такому красунчику, чи не диво? Серце так і заходиться. Як згадаю, що було вчора після бійки. так і вуха починають палати. Над галявиною повисла повільна музика, Влад запросив на танець, так солодко обіймав, а в кінці поцілував у шию. Невинний поцілунок, як невимовлені слова: ти мені подобаєшся. Я ж поглядом відповіла перевертню, що все взаємно: ти мені теж подобаєшся. 

Після танців Влад провів мене до гуртожитку, ми ще декілька хвилин постояли перед входом, тримаючись за кінчики пальців. Це не поцілунок на прощання, але мені здалося, що так більш проникливо. Тонути в очах перевертня мені сподобалося, засинала з ідіотською посмішкою.

— Що там відбувається? — суворо крикнула Ірма Антонівна.

Я здригнулася, заозиралася злякано. Вона помітила, що я у хмарах літаю замість того, щоб переписувати численні магічні формули з дошки? Ох зараз всипле! По перше число. Але вона дивилася кудись на задні парти, у той бік, звідки прийшла записка.

Там двоє хлопців завмерли, прямо як у дешевочу сіткомі: тримали один одного за шкабарки, білявий на півдорозі зупинив удар. Обидва насторожено косилися на вичтельку.

— Сподіваюся, ви не зійшлися у тлумаченні формул, молоді люди, — твердо сказала вчителька, — Бо інша причина мене дуже розчарує. 

Мене дрижаки пробрали від її тону. Треба запам'ятати, що на уроках Ірми Антонівни краще думати про предмет, а не про хлопців. Нервово зглитнула.

— А вони дівчину не поділили, — вигукнула з місця Мілена, вона якраз неподалік від хлопців сидить, — Ярик написав записку Славці, а Макс вирішив за це йому пику набити. Ніби-то є за кого.

Я похитала головою. Як би вона не ревіла у кімнаті, стискалася й виказувала відразу до своєї зовнішності, серед людей тримається як королева: ніхто й не підозрює, що дівка закомплексована. Бути і здаватися, пам'ятаю. 

— Владиславо? — суворо запитала вчителька.

— А я при чому? — відповіла поспіхом, — У мене взагалі-то хлопець є, так що писати записки немає сенсу. 

— Тобто ти не морочила голови цим молодим людям, — зробила висновок Ірма Антонівна, — Та й взагалі вже нахапалася покарнь, на перший час з тебе досить. А от вам, хлопці, після уроків належить з'явитися у кабінеті Анастасії Андріївни. Вона визначить вам покарання, відповідне до проступка. 

До кінця навчального дня під маминим кабінетом вишикувалася довга черга з тих, кому належало призначити покарання. І всі вони то дралися, то закляттями кидалися один в одного, аби тільки змусити опонента не мріяти про побачення зі мною.

Чому вони всі сказилися?

Серед тих, хто чекав на свій вирок, чекав і Влад, бо не стерпів зазіхання на мою увагу, дав пару затріщин особливо нахабним. 

— Ти міг нікуди не влазити? — прошепотіла гарячково.

В адміністративному корпусі довгі коридори, як нарочно зроблені для того, щоб студенти стояли в довежелезній черзі. Влад примостився на одному з підвіконь, я поруч з ним: нервово зминала в руках хлястик від кофти. Він накрив мої руки однією своєю. Ну і широченна лапа у перевертня, це капець. 

— Жоден мужик не стерпить, коли при ньому ідіоти нахабно вирішують, з ким піде на побачення його жінка. Розумієш? 

— Ні. Навіщо звертати увагу на них, якщо точно знаєш, що тільки з тобою піду? 

— Правда? — щаслива посмішка осяяла його обличчя.

— Кривда, — буркнула ображено, — Мені здавалося, що вчора доволі чітко сказала "так" на твою пропозицію зустрічатися? Хіба стосунки це не монополія на побачення та увагу партнера? 

Влад задоволено пригорнув мене до себе, чмокнув у волосся. Блін, а я ж не мила голову вранці, сподіваюся, що голова все ще пахне шампунем. 

— Звісно, такій киці потрібен не простий хлопець, — пробурчав хтось з досадою, — Куди вже нам, простим яритникам, проти перевертня з сім'ї чистих? Питань нема, він при бабосах і тепленьке містечко заготоване з пелюшок. 

— Отож, — відповіли йому.

Влад напрягся, почав вишукувати поглядом тих, хто висловився. 

— Не звертай на них уваги, — сказала швидко, намагаючись впіймати погляд перевертня, — Насправді все оте, що вони перерахували, мене лякає, а не вабить. Не думай, що я погодилася з тобою бути через це. 

— Я нічого такого не думаю, — запевнив хлопець, — У тебе ж на лобі написано, що ти дівчина імпульсивна, в холоднокровні прорахунки не вмієш.