22. Власне, екватор

— Почнеш з цієї кімнати, — Назар Іванович вставив ключ, схожий на той, який був у казці "Буратіно", в замочну шпарину. Через таку можна спокійнесенько підглядати, як у вічко на дверях, — Праворуч сувої. Це дипломні та курсові роботи студентів різних років. Розгортаєш, дивишся рік: ті, що до одна тисяча дев'ятсот дев'яностого року, кидаєш он в ту скриню, всі інші залишаєш на стелажі. Стелаж протреш від пилюки. Потім приймешся за стелажі праворуч, там різні поробки студентів. Не бійся, вони безпечні, я всі зародки артефактів знешкодив. Весь непотріб поскидай у відра та винеси на задній двір у контейнери. Далі воно піде на магічну переробку. З цим маєш впоратися за сьогодні, оті дві кучі розбереш завтра. Зрозуміла?

— Так. 

— Тоді приступай. 

Я приречено зітхнула. Напевне не було б так паскудно на душі, якби покарання було справедливим. Чому батьки вважають нормальним карати нащадка за те, що злякалися за життя чада? Я взагалі-то теж злякалася! Але мушу ще й відпрацьовувати за це. 

В академії справедливістю і не пахне, це я зрозуміла, коли Велемир, не кліпнувши оком, накинув мені ще чищення стаєнь за те, що зняла личину з робленої. Типу не мала права так робити. А як би, скажіть на милість, ці високомудрі начальники дізналися, що саме в неї вшита потужна магія масового привороту? Адже Веліян взагалі ніяк не відреагував, коли побачив її справжню зовнішність. Хоча тільки заради задоволення від скимління Мілени, якій не сподобалася заборона на використання цієї личини, причому на все відьомське життя, варте тижня виносу гівна з-під коней. 

Назар Іванович пішов по своїм справам, я зітхнула й взялася за перший сувій. Так так. подивимося, на які теми пишуть дипломні та курсові роботи в магічній академії. Жовтуватий лист паперу сильно зашурхотів і постійно намагався скрутитися назад. Притримала його обома руками.

— Павло Качан, наддніпрянський відьмак. 1976 рік, — хм, напевне ще пером писане, — Дипломна робота на тему: "Догляд за зубами молодих перевертнів, особливості росту молочних кликів та загальна стоматологія цих істот", — у мене брови злетіли вгору, — Не зрозуміла, ми ще й це будемо вивчати? Навіщо? Нехай перевертні самі собі зуби чистять. 

Відкинула сувій у скриню, взялася за інший. Теми на них самі різні, від них рябить в очах, а усвідомлення, що нам доведеться вивчати, заганяє в ступор:

- Опис ритуалу переходу живої душі в стан привида з прикладами та свідченнями самих привидів

- Основи травництва: первинні правила, наговори та замовляння

- Аналіз джерел наповнення магічного ресурсу різних істот

- Духи природи як явище: класифікація, види, як задобрити або знешкодити (цей сувій відклала на підвіконня, хочу почитати)

- Ведення домашнього магічного господарства, основи керування великим штатом домовиків

- Перекидання наддніпрянських відьом/відмаків у живі та неживі предмети: базові ритуали, предмети, намовляння

- Створення найпростішого артефакту на прикликання удачі: основи, ризики і не тільки

- Лікування вошей в русалок, особливості роботи з водними дівами у якості пацієнтів (от вже точно не хочу цим займатися)

- Догляд за корою та корінням лісовиків, задобрення стражів лісу

Дуже скоро мені набридло читати назви, тільки продивлялася дату й відправляла сувої по призначенню: одні в скриню, інші поки що на стелаж з артефактами. Ну не на підлогу ж їх кидати, бо ці полиці ще треба протерти вологою ганчіркою. 

Сувоїв було не менше пари сотень, поки перебрала їх, знудилася й захотіла спати. Рот розривався від постійного позіхання. 

— Нічого, зараз прокинуся, бо вода тут явно холодна. 

Облишивши сувої в спокої, пішла коридорами шукати умивальники. Або іншу кімнату, де може зберігатися інвентар для миття підлоги: відра, швабри там, ганчірки. Плутати довелося довго. Один раз потрапила у велику залу з десятками височенних стелажів. Це ж скільки тут поверхів було б, якби додумались зробити їх? Напевне зо п'ять. Якщо біля полиць не стоять драбини, я відмовляюся навіть намагатися взяти книгу зверху. Та й хлопців настільки високих в академії ніби немає. 

Декілька разів потрапляла в кабінети, тісні й захаращені; траплялися зали з сувоями і книгами, накритими магічними ковпаками, щось накшталт скляних у людських музеях. Думаю, що й сигналізація тут є, але з підвохом. Може порушника перетворюють в щось гидке? З них станеться. 

Те, що шукала, знайшла майже в двох кроках від кладовки, в якій мене змусили прибиратися. Закон підлості ніхто не відміняв. 

Взяла необхідне й пішла мити стелаж. Зате прокинулася, поки гуляла бібліотекою, та й холодна вода не сприяє розслабенню. Ще й дурна пилюка не змивається, а розмазується по полицям, вода швидко стала дуже брудною. Винесла цю надвір, набрала чистої. І так ще разів з вісімнадцять, поки стелаж нарешті став чистим. Коли вони тут востаннє наводили порядок? Чи ніхто зі студентів не косячив? Напевне мама притримувала цю "розвагу" спеціально для мене, бо вдома я завжди відлинюю від прибирання. 

Іншими словами, коли взялася перекладати сувої на стелаж, який насухо протерла сухою ганчіркою, руки були червоні від холодної води, а я була зла і роздратована. За краєчок одного з сувоїв зачепився ланцюжок, здається срібний, і ніяк не хоче стряхуватися. Блін. 

— Що таке не щастить, і як з цим боротися, — пробурчала собі під ніс. 

Потягнулася вперед, відчепила нещасний ланцюжок від краю паперу, й відкинула його подалі. 

Коли вже всі сувої переклала, на деяких з них помітила червоні цятки. Що це? Придивилася. Блін, кров. Знову подряпина розкрилася... Швидко заговорила ранку, переклала все так, щоб слідів видно не було, й обернулася до стелажа з артефактами. 

Що там казав Назар Іванович? У відро і на смітник. 

Отако ото студенти старалися, робили, вкладали час і магію, а потім все на смітник. Дуже наглядна демонстрація того, як насправді до нас усіх ставиться академія.