12. Розваги тільки починаються

Дарма я хвилювалася, що не зможу заснути без телефона та скроління стрічки. Ледь доповзла до ліжка після душу і заснула, не оглядаючись на те, що це незнайоме місце й повинно було б бути тривожно. Не ручаюсь, але явно заснула раніше, ніж голова торкнулася до подушки. 

Тільки-но закрила очі, як магічний годинник на стіні розкричався не гірше за сусідську дитину. Малий у Воложанських вродився з таким голосом, що й сирени не потрібно, його плач чутно на всю вулицю. І тут так само. Годинник огидним гнусавим голосом верещить на одній ноті одне і те ж:

— Студентка Тесляр, негайно прокидатися! Студентка Тесляр, негайно прокидатися! Студентка Тесляр, негайно прокидатися!

У голові гудить, не виспалася від слова зовсім. Перед закритими очима ще блимають образи виснажливого сну, де я то танцювала з перевертнями, тримаючись за лапи з ними, то вищипувала жилетку Веліяна, збираючись зварити драконячий суп. Де тут логіка? Якого це мені наснилося? Чому з пуху лебедів мав вдатися саме драконячий суп? Так багато запитань, і так мало відповідей. 

Зі стогоном змусила себе всістися. Очі все ще закриті.

Годинник оцінив ситуацію, де тільки у нього там око, яке все бачить? Заклею ізолентою. Коротше, він заволав вже інше:

— Студентка Тесляр, вмиватися! Оченята розкрила і ноженятами топ топ до умивальників. Топ топ! Топ топ!

Зі злості запустила в годинник подушкою. На підльоті вона вибухнула, пір'я розлетілося по всій кімнаті.

— Промазала, — єхидно повідомив годинник, — Топ топ вмиватися, студентка Тесляр!

Біле легке пір'я вкрило стіл, обидва ліжка, стільці та більшу частину підлоги. Жесть. Все це доведеться прибирати віником і вибирати руками, бо на острові немає пилосмоктів. 

— Молодець, Славка, удружила сама собі, — фиркнула собі під ніс, взяла з бильця рушник та пішла до умивальників, — Топ топ, — передражнила годинник.

Забула гумку для волосся, але повертатися за нею влом. Поки вмивалася, намочила половину шевелюри, потім просто зібрала у хвіст та засунула мокрі пасма всередину. Під командами годинника зібралася на навчання. На щастя, сьогодні не потрібно одягати урочисту сорочку та новенький червоний плащ, можна прийти в повсякденному зручному одязі. Я натягнула улюблені джинси, футболку, кофту та кросівки. 

Рюкзак склала по інструкціям годинника. Ці штуки підключені до якогось магічного сервера? Інакше звідки б йому знати розклад моїх уроків та список необхідних речей? З цим ще треба розібратися. Не хочу, щоб мною керувала істерична тарілка зі стрілками.

Внизу снують інші студентки, всі сонні та незадоволені життям. У повітрі пливе аромат трав'яного чаю, кориці та ваніліну. Хм, а про сніданок та довбана кричалка навіть не згадала. Завтра ж займусь дресируванням магічної зарази. От тільки... Я ж не знаю, раптом тут все принесене іншими дівчатами, а не надане академією? Тоді щось брати не можна, чуже ж. От до дуба зводили, у воду зронили, в багатті мало не спалили, а сказати, коли і де годуватимуть, не додумалися. 

Поправила рюкзак на плечах і вийшла надвір. З гілки злетів ворон, сів на плече.

— Явився? — запитала невдоволено, — Де вчора носило? Мене могли втопити, між іншим.

Валерій обернувся звичним методом, подивився з легким докором.

— Владиславо, не дуйся, — він зупинив мене, притримавши за плечі, взявся підправити мені зачіску, я вважко зітхнула: знову волосся стирчить, — Я весь час був поруч, не дивлячись на заборону твоєї матері. 

— Чому вона заборонила бути поряд? 

Мене це здивувало. Хіба мама не повинна була б турбуватися про безпеку доньки попри всі правила? Неприємно. Під одяг пробирається вранішній туман та холод, на острові він відчувається гостріше, ніж у місті. Може тому, що ніде не видно вогників кіоску з кавою та какао? Не знаю, як без цього жити.

— Впевнений, що ти сама все зрозуміла, — Валерій ухилився від прямої відповіді, — Якщо тобі цікаво, то мій нагляд був всього лиш формальністю. Я був абсолютно впевненим у тому, що посвяту ти пройдеш.

— Тобто ти був впевнений, що я буду обжиматися з незнайомим хлопцем та кататися на нахабному перевертневі?

— Я був впевненим, що у стресовій ситуації ти проявиш найкращі якості, — Валерій закінчив з зачіскою, я провела по ній рукою і виявила у хвості декілька тонких косичок, — Коли ви стрибали зі скелі, він ризикував набагато більше, повір.

— Чим? — не втрималася, фиркнула, — Бути залапаним русалками?

— Втоплена цими дівами дівчина стає такою ж русалкою, рівною їм. Дехто свідомо обирає таку долю. Хлопець же стає іграшкою, аж поки тіло не розкладеться, — я в шоці, — А русалки вміють затримувати розклад дуже надовго, і весь цей час душа при тілі. Найгірша в'язниця. Тому випробування проводять тільки добровольці, хто готовий до такої долі. 

— Тоді Влад і той рудий зовсім з головою не дружать. Невже думають, що перелякана першокурсниця зможе захистити від русалок?

— Славка, твою нездогадливість я припишу тому, що ти втомилася вчора та не виспалася, — зітхнув Валерій, — Перевертні завжди покладаються на силу та спритність. І вчора вона їм знадобилася не один раз, бо щит виставили лише декілька відьом. Твій був найпотужніший. Але не задирай носа, ти утворила його неусвідомлено, а значить немає гарантії, що зможеш зробити його ще хоч раз.

— Тобто я не Мері Сью? — запитала скептично.

— Ні.

— Яке полегшення, — кутик губ смикнувся у натяку на саркастичну усмішку, — А то вже подумала, що дарма приперлася в академію, і так найкраща. Аж ні, чомусь та таки навчать.

— Сподіваюся, що з викладачами ти стримуватимеш сарказм, — буркнув фамільяр.

Раптом мене окотило прицільним струменем холодної води, у повітрі розлився сморід водоростей та сіровороду. Блін. Від найближчого фонтану вчувся радісний сміх русалки. Я недобро зиркнула на дівицю, в променях вранішнього сонця яксраво зблиснуло її мокре руде волосся. 

— І тобі доброго ранку, — сказала неласкаво.