10. Студентська посвята. Частина третя

Я вже майже розслабилася. Аж тут прийшла черга Оксани, тієї дівчини, яка пішла до дуба першою. Вона дуже зблідла, вперше в житті побачила таке, щоб кров і від губ відлила. Захотілося промацати їй пульс та про всяк випадок провести СЛР. Відьмина внтуїція підказала, що станеться біда. 

Дівчину на скелю повів рудий. 

По дорозі вони декілька разів зупинялися, звідси видно, що по щось говорять. Якоїсь миті перевертень почав злитися, до нас долетіло роздратоване гарчання. 

— Невже він її вкусить? — злякано прошепотіла дівчина, яка стоїть неподалік, — Я думала, що плітки про перевертнів перебільшені.

— З чого б це? —фиркнула я, — Плітки на рівному місці не народжуються. 

Я була настільки в цьому впевнена, що слова вирвалися до того, як встигла подумати, що навколо суцільні перевертні з гострим слухом. Хтось з них загарчав над самим вухом. Злякано смикнулася, вмить пожалкувавши, що Валерій сюди не прийшов. Озирнулася через плече. На мене з неприхованою люттю дивиться Влад. Нервово затисла в пальцях тканину плаща, зглитнула й озирнулася навколо у пошуках підмоги.

— Не повторюй не підтверджених пліток бездумно, відьмо, — через гарчання ледь вдалося розібрати слова, — Інакше можна опинитися в неловкій ситуації. 

— Не підтверджені? — я звузила очі, — Найменше роздратування, і ви гарчите. Так у чому плітки брехливі? Перевертні легко виходять з себе і через це небезпечні. Це факт. 

Сама не знаю, який біс смикнув за язика. Скільки разів бабуся повторювала, що не варто сперечатися з перевертнями? Не злічити. Але ж ні, не пішла бабусина наука впрок. 

Влад перестав гарчати, нахилився, наблизившись до обличчя:

— Будь обережнішою, маленька відьмочко, гострий язик не завжди благо. 

В голові дзвін, а треба ж щось відповісти, аби останнє слово не залишилося за ним. Від необхідності щось ляпнути врятував крик на скелі. Я обернулася й побачила, як дівчина відштовхнула рудого, неловко послизнулася й полетіла вниз. Сама. 

— Ні! — крикнула я й кинулася до води. 

— Стій, дурна! — на дорозі став Веліян, — Вона зробила свій вибір, і стане русалкою. Теж хочеш? Ото радості буде Анастасії Андріївні, що донька через тупий комплекс супергероїні стала нечистю. 

— Пропусти! — над Дніпром вже нісся низький грудний сміх русалок та верескливий регіт нещасної Оксани, — Вони ж втоплять її! Пусти сказала! 

Та хлопець вперся. 

Я стисла губи, прикрила очі. Зелене море сили піднялося, забурлило. Я відчула, як на кінчиках пальців заіскрила статична енергія, довелося зціпити зуби, аби не закричати. Неприємно. Дивлячись в різнокольорові очі духа природи, крізь зуби промовила видумане на ходу закляття:

— Сивий Дніпро, могутні Дніпро. Свої води підійми, життя захисти. Дівчину Оксану живою поверни, на берег винеси. Тобі велю, на цьому стою. 

За спиною Веліяна Дніпро захвилювався, сміх русалок змінився зойками та криками нерозуміння. Через пів хвилини Оксану винесло хвилею на берег. Живою. Дівчина надривно кашляла, хапалася за горло й намагалася піднятися на ослаблі ноги.

— Дурепа, — Веліян стис губи й глянув на мене так, ніби насправді хоче дати ляпаса чи за грудки стряхнути, — Тепер не ходи купатися, русалки не пробачать тобі цього. 

Я важко зітхнула. Замовляння неочікувано забрало дуже багато сили, в душі і в тілі оселилося спустошення. Хочеться спати. 

— Недарма Хорос тобі червоний плащик презентував, — заговорив Влад, — Тепер би зрозуміти, до яких наслідків призведе твоя витівка. 

— Все буде добре, — огризнулася в'яло, — Головне, що вона жива.

— Угу. Але загартування водою не пройшла, — встрягла Ксеня, — Навіть не знаю, що гірше: стати русалкою чи парією.

— Академія не назавжди, — відрізала я, — Три роки і можна піти в людський соціум. А смерть не відміниш. 

— А ти оптимістка, — Ксеня похитала головою, — Тебе, напевне, ніколи не травили в школі. 

— Ні. 

До Оксани ніхто не підійшов, щоб допомогти, не підняв з землі. Найогидніше в тому, що і в мене сміливості не вистачило. І справа не в думці оточуючих, а у її лютому погляді. Дівчина глянула на мене так, ніби вже записала в особисті вороги. 

На щастя, загартування водою закінчилося, а стрибки через вогонь не здавалися такими небезпечними. Пошукала поглядом Ніку, та розмовляла з іншою дівчиною на другому краю пляжа. Я вмить відчула себе дуже самотньою, обхопила руками за плечі. Чи не перевів порятунок Оксани від русалок і мене в парії? Жесть. Злегка вильнеш вбік і все, викидають на узбіччя. 

На валун знову виліз Влад:

— Ну що ж, майже всі пройшли загартування водою, — виголосив він, — А дехто ще й продемонстрував, що Хорос рідко помиляється. Вітаю тих першокурсників та першокурсниць, які пройшли перше випробування. Гей, Олеже, виведи Оксану та тих двох, які після її витівки забоялися, з вечірки. Їм більше не місце в нашій маленькій спільноті. Всім іншим приготуватися, скоро другий етап почнеться.

Темрява вже остаточно спустилася на землю, Дніпро вже не видно було, він скоріше вгадувався по характерному запаху й хлюпотінню хвиль. Щойно стемніло, на березі одночасно спалахнуло декілька багать, їх, скоріше за все, підготували заздалегідь. І в їхньому світлі було видно, як кремезний перевертень виводить геть заплакану Оксану, ще одну дівчину та щуплого хлопця. Чесно кажучи, я не дивуюся, що вони злякалися після побаченого, але... Іноді треба вміти йти вперед попри страх. 

Веселий гомін вечірки не міг перебити відчуття небезпеки та спустошеності. 

— Тримай, — я сіпнулася, коли руки щось торкнулося, придивилася й зрозуміла, що мені тичуть шоколадку. Веліян приніс, — Стане легше, повір.

Вперше за цей день в душі поселилася вдячність до нього. Виявляється, не такий вже й пихатий цей літній дух. Взяла шоколадку й вгризлася в неї, і саме ця плитка здалася неймовірно смачною. Як ніколи в житті.

— Дякую.

— Не розслабляйся, на випробування вогнем теж підеш першою.