9. Студентська посвята. Частина друга

Влад поставив мене на ноги, голова на мить запаморочилася через різку зміну положення. Скеля, на яку він мене заніс, занадто висока: інші студенти на пляжі здалися мурахами. Вечірній спокійний Дніпро з такої висоти має вигляд занадто твердого дзеркала. Плесо ледь йде маленькими брижами. 

— І що тепер? — мій тон важко назвати дружелюбним, — Мені треба завести пісню русалки й зробити крок у прірву? 

— Якщо бажаєш стати русалкою, то вперед, — хмикнув Влад, — Якщо все ж хочеш залишитися наддніпрянською відьмою, то всього-навсього доведеться пообійматися зі мною. 

— Що?! — моєму обуренню немає меж. 

Перевертень розсміявся, явно задоволений реакцією. Мені ж захотілося вмазати йому по пиці, зупинило лише те, що мама явно не схвалить такої поведінки. Натомість стисла кулаки. Влад помітив, перевів глузливий погляд на мої руки. 

— Мала, напевне ти прослухала ці уроки, або ж твоя матір не знайшла часу розповісти про елементарне: ця скеля особлива. Саме з неї колись внадилися топитися дівчата, які зараз плескаються у фонтанах студмістечка. Вона увібрала всю цю енергію, і вже давно дівчатам не можна звідси плигати без обіймів хлопців, — маячня якась, втім я промовчала, — Бо ті дурепи в основному через нерозділене кохання топилися. Бач, тоді не було психологів та емансипації. 

— Я б не пішла топитися ні тоді, ні зараз, — гордо підвела підборіддя, — Тим паче на потіху якомусь козлу. 

— Але плигнути доведеться, — нагадав Влад, — Хто не пройде студентську посвяту сьогодні вночі, завтра буде парією. Все просто. Обирай. 

Якраз сьогодні згадувала про те, що академія має погану репутацію: слабких магічно та фізично не люблять і знищують. Добре, що лише морально. Але іноді це буває набагато болючіше, ніж рани від встромленого між лопаток кинджалу. Якщо зараз дам задню, то травля через те, що я вчительська донька, здасться дитячим садочком. Тому вибору насправді немає.

— І як це повинно пройти? Ми візьмемося за ручки та з веселими посмішками стрибнемо туди? — вказала підборіддям вниз, на плесо річки. 

— О ні, — посмішка Влада стала хитрою, я внутрішньо напружилася, — Все набагато цікавіше. Ти мусиш обійняти мене за талію, притиснутися, і ми зробимо крок у прірву спиною вперед. 

— Це ж травмонебезпечно!

— Боїшся? — його погляд став колючим, — Як же зібралася бойову магію вчити, відьмочко? 

— А я не знала, що на мене одягнуть червоний плаш! Розраховувала на смарагдовий, — провела злегка тремтячою рукою по обличчю, — І я не боягузка. Прораховувати можливі ризики нормально. 

Понад водою з гучними криками пролетіла зграйка стрижів, птахи відобразилися у річці на фоні гарного неба. Ще раз озирнулася в пошуках Валерія, та чортового ворона ніде немає. Де його носить, коли так потрібен? Не подивлюся, що древній фамільяр, вихопить по перше число. 

Перевертнеть підійшов на крок ближче, буквально навис наді мною. Запах одеколону й поту став інтенсивнішим, я машинально скривилася.

— Магія не про прорахунки, маленька відьмочко, — заговорив тихо, але від того кожне слово було ще вагомішим, — Ти маєш довіряти своїй силі, щоб стати кимось у магічній спільноті. Будеш боятися зайвий раз вийти за безпечні лінії, залишишся серед тих, хто на підхваті. Принеси, подай, пішла звідси, не мішай. Зрозуміла? — Влад торкнувся пальцем до моєї скроні, — Твій інстинкт самозбереження не в страху, який керує людьми, а в магії всередині тебе. Вона не дасть загинути чи покалічитись, головне вчасно почуй її поклик. Ось у чому сенс посвяти, зрозуміла?

Кивнула, вражена простою думкою. І справжньою причиною, чому це відбувається з мовчазного дозволу Велемира та матері: першокурсники мають скинути всю мішуру людського світу й нарешті зрозуміти, куди потрапили. Важко зглитнула.

— Добре, — прошепотіла ледь чутно.

Хлопець всміхнувся, злегка розвів руки в сторони, запрошуючи обійняти себе.

Блін, це ж капець. Він взагалі в курсі, що насправді привабливий, і обійняти отак сходу може бути ніяково? Судячи з ухмилки, усвідомлює. Це й додало сил. Чим довше тягну час, тим гидкіше перевертень ухмиляється подумки. 

Рішуче обхопила його за талію, притислася всім тілом. Влад обійняв за плечі. Прості рухи, не складна механіка, але серце гупає під горлом. 

Раптом моя увага змістилася на внутрішнє море, яке ще з обіду стало зеленим зблизька. Воно сколихнулося, роздалося й огорнуло перевертня виблискуючим коконом. Що за? Ні, не буду виглядати розгубленою й ні за що не подивлюся на нього запитально! Нехай Влад думає, що це було зроблено усвідомлено. 

Він зробив два кроки спиною вперед, до краю скелі, ще один і... тверда поверхня пішла з під ніг, ми полетіли вниз. Серце злякано гупає у вухах, окрім нього нічого не почула, тільки сплеск, коли увійшли в воду. Машинально розтисла руки, аби виборсатися на поверхню, та Влад перехопив за талію й сам швидко підняв нас. Щоб не виривалася, притис до себе спиною, а другою рукою гріб до берега. В моїх грудях кипить адреналін, і на контрасті з цим небо таке спокійне, що аж дивно. 

Нас зустріли улюлюканням, оваціями та підбадьорливими криками. 

— Червоний плащик, давай! — кричав той же рудий хлопець. 

— Перша частина посвяти пройдена! Нашу дівчинку не залоскотали русалки! 

Я обернулася до води й побачила довге волосся водних дів, воно рясно пливло хвилями Їх не менше десятка зібралося, і кожна дивиться вслід з деяким розчаруванням. Невже розраховували на те, що я вже цієї ночі стану їхньою товаркою? Брр. 

Поки я роздивлялася русалок, Влад струснувся, ну прямо як пес після купання, бризки потрапили на мене.

— Гей! — витерла краплі з обличчя, обурено дивлячись на перевертня, — Можна було зробити це подалі від мене?

— Навіщо? — Влад широко посміхнувся, — Ти й так мокра, пара крапель погоди не зробили. Та й взагалі, тобі варто як мінімум волосся віджати, — і негайно зробив це сам, — Твоєму парикмахеру треба відкусити руки, авангардні зачіски робляться не так.