Глава 43

На ранок Марія була в замку Іштвана. Чоловік був старий і дурний, не встигли дівчину привезти, як той наказав кинути її до в'язниці, наказ було сповнено.

Марія сіла на підлогу. Темрява огорнула її тіло довгими руками.
—В мене немає сил боротися зі сном. -тихо зізналась сама собі жінка.

Оглянулась назад, невелика лежанка все ж була, однак замість перин, її чекало тверде і колюче сіно. Хоча, зважаючи на останні події, проблема ліжка, останнє, що може хвилювати.

—Я сильна, я витримаю все. -з цими словами вона лягла і почала намагатися заснути. Але голос зовні кімнати не давав цього зробити.

Слабо відкривши очі, жінка почала прислухатися:

—Можливо нам треба обережніше ставитися до неї, все ж не проста дівка. -задав скоріше риторичне питання охоронець і глянув на старшого охоронця.

—Роби так як наказали, сам знаєш, нас ніхто ні про що не питає, сказали зробити, отже і робимо.

—Хотілось би побачити цю королівську особу в різних позах, як служницю на кухні. -усміхнувся чоловік і потер долоні.

—А тобі аби все по жінках скакати, ні, щоб ділом зайнятися. -пробурмотів старший чоловік у відповідь.

—Я люблю гарну компанію. Знає, ночі з жінками і випивкою набагато кращі за нічні чернування.

—Ідемо, князь має скоро викликати нас до себе.

Далі розмова стала чутися все гірше і гірше.

Повіки стали важкими. Треба зібратися з силами... Нічна тиша зробила свою справу і вже за четверть години, Марія заснула.

 Стамбул. Топкапи

 Мехмед був у себе, його спантеличило, що Айгюль досі не прибула. Почувся стукіт у двері.

 —Увійди -Відставивши стакан з вино сказав султан.

—Прибув посол з Трансільванії.

—Мав прибути не посол, а зрадниця династії, Айгюль султан.

Слуга відвів очі в сторону і почав говорити тільки за хвилину:
—Схоже справа нагальна, він вимагає вашої аудієнції.

Мехмед роздратовано відвів очі, задумався:
—Добре, скажи що я приїду за годину, надіюсь це справді щось термінове, бо якщо ні.. сам знає що буде.

—Як накажете, повелителю.

Мехмед вийшов на балкон і сперся на перила. Майже ніде в будинках вже не горіло світло, більшість людей спало. Константинополь, який раніше для його предків був лиш далекою фантазією, тепер його. Залишки греків, які так довго намагалися чинити опір, врешті решт було зломлено.

І тепер, коли він міг би видихнути і присвятити час людям, їх просвітою і нагальним справам, він має займатися такими дитячими забавками. Але, нічого, скільки б часу це не зайняло, він покарає ту малу негідницю і врешті решт поставить на коліна, а потім з насолодою і під кубок вина буде дивитися, як та благає пощади.

Але цим все не закінчиться, ні, наступним отримає покарання її благовірний, цей малолітній хлопчисько стане прикладом для інших, він відсіче йому голову, наколе її на кіл і поставить на кордоні з Румунією, щоб кожен новий князь, що буде з його дозволу сходити на трон, бачив, чого не слід робити з великою Османською державою.